22.Кількісна характеристика активності ферменту. Ензимодіагностика
Спадкоємні порушення (ензимопатії). Ензимотерапія
За одиницю ферментативної активності (Е) приймають кількість ферменту, яка каталізує перетворення 1 мкмоль субстрату за 1 хв:
Е= мкмоль перетвореного субстрату/ час інкубаціі в хв.
Питому активність ферменту визначають шляхом розподілу числа одиниць ферментативної активності на масу білка (або тканини), м або мг.
Молярну активність ферменту визначають шляхом розподілу числа одиниць ферментативної активності в зразку на масу ферменту, виражену в мікромолях (для очищених ферментів):
Е пит= Е/ масу білку(тканини), в г чи мг
Кількісна характеристика активності ферментів у біологічних рідинах
Е молярна= Е/ маса фермента, мкмоль
Ензимодіагностика
У нормальних умовах активність ферментів у сироватці крові відносно невелика в порівнянні з їхньою активністю в тканинах. При ураженні ряду органів і тканин, що пов'язане з порушенням проникності мембран клітин і виходом з них ферментів у кров'яне русло, відбувається збільшення їхньої активності.
Кількісно визначаючи нефункціональні ферменти плазми (індикаторні ферменти), можна діагностувати захворювання. Наприклад, при інфаркті міокарда підвищується активність ферментів: аспартатамінотрансферази, креатинфосфаткінази; при захворюваннях кісток - лужної фосфатази; при захворюваннях печінки - аланинамінотрансферази.
Спадкоємні порушення (ензимопатії)
Ензимопатії - захворювання, що характеризуються порушенням змісту того або іншого ферменту в організмі. Вони класифікуються:
1. Спадкоємні, пов'язані з повним порушенням біосинтезу якого-небудь ферменту;
2. Токсичні, пов'язані з виборчим гнобленням активності окремих ферментів;
3. Аліментарні, викликаним дефіцитом вітамінів, білка, мікроелементів, розбалансованістю харчування;
4. Ензимопатії, викликані - порушенням нейрогуморальної регуляції, пов'язані з порушенням внутрішньоклітинної організації ферментативних процесів.
Фенілкетонурія В основі фенілкетонурії лежить уроджений дефект ферменту фенилаланингідроксилази: порушене утворення тирозину з фенилаланіну. Перетворення фенилаланіну йде по іншому шляху - з утворенням фенилпіровиноградної, фенилмолочної і фенилоцтової кислот, які у великій кількості виділяються із сечею. Дефіцит тирозину з біосинтез його похідних - норадреналіну - медіатору в нервовій системі, що призводить до подальшого ураження голівного мозку.
При недоліку вітамінів можуть виникати порушення, тому що якщо той або інший вітамін не надходить із їжею, кофермент не утвориться й фермент залишається неактивним.
Ензимотерапія
Використання ферментів з терапевтичною метою застосовується давно. Ще в минулому столітті, після відкриття пепсину, його стали застосовувати при лікуванні диспепсії (порушення травлення) і виразок, які повільно заживають
Фібринолізин застосовують при лікуванні незагойних ран, пролежнов, для розсмоктування тромбів у хворих з тромбозами.
Фермент лідаза використається після операцій для запобігання утворення абсцесів
Крім того, даний фермент викликає деполімеризацію мукополисахаридів, що призводить до збільшення проникності тканин і судинних стінок. Його використовують для полегшення проникнення ліків через, міжклітинну субстанцію при лікуванні процесів, пов'язаних з розростанням сполучної тканини.
Серед інгібіторів ферментів використається трасилол - препарат, який одержується із привушної залози великої рогатої худоби. Так, при гострому панкреатиті безпосередньо в протоках підшлункової залози спостерігається передчасне перетворення трипсиногену в трипсин, що впливає на тканину й у великій кількості надходить у кров. Трасилол, будучи інгібітором протеолитичних ферментів, ефективний при лікуванні гострих панкреатитів. У цей час все більше поширення одержує препарат вобензим, що рекомендують при запальних процесах. Він представляє собою комплекс гідролітичних ферментів тваринного й рослинного походження: трипсин, хімотрипсин, амілазу, урокіназу. Природні ензими, що втримуються в цьому препараті, діють у широкому спектрі захворювань. Думають, що при перевантаженнях, захворюваннях організму недостатньо тієї кількості ферментів, які він виробляє. Приймаючи вобензим, хворий компенсує цей недолік ферментів, допомагає організму.
Спадкоємні порушення (ензимопатії). Ензимотерапія
За одиницю ферментативної активності (Е) приймають кількість ферменту, яка каталізує перетворення 1 мкмоль субстрату за 1 хв:
Е= мкмоль перетвореного субстрату/ час інкубаціі в хв.
Питому активність ферменту визначають шляхом розподілу числа одиниць ферментативної активності на масу білка (або тканини), м або мг.
Молярну активність ферменту визначають шляхом розподілу числа одиниць ферментативної активності в зразку на масу ферменту, виражену в мікромолях (для очищених ферментів):
Е пит= Е/ масу білку(тканини), в г чи мг
Кількісна характеристика активності ферментів у біологічних рідинах
Е молярна= Е/ маса фермента, мкмоль
Ензимодіагностика
У нормальних умовах активність ферментів у сироватці крові відносно невелика в порівнянні з їхньою активністю в тканинах. При ураженні ряду органів і тканин, що пов'язане з порушенням проникності мембран клітин і виходом з них ферментів у кров'яне русло, відбувається збільшення їхньої активності.
Кількісно визначаючи нефункціональні ферменти плазми (індикаторні ферменти), можна діагностувати захворювання. Наприклад, при інфаркті міокарда підвищується активність ферментів: аспартатамінотрансферази, креатинфосфаткінази; при захворюваннях кісток - лужної фосфатази; при захворюваннях печінки - аланинамінотрансферази.
Спадкоємні порушення (ензимопатії)
Ензимопатії - захворювання, що характеризуються порушенням змісту того або іншого ферменту в організмі. Вони класифікуються:
1. Спадкоємні, пов'язані з повним порушенням біосинтезу якого-небудь ферменту;
2. Токсичні, пов'язані з виборчим гнобленням активності окремих ферментів;
3. Аліментарні, викликаним дефіцитом вітамінів, білка, мікроелементів, розбалансованістю харчування;
4. Ензимопатії, викликані - порушенням нейрогуморальної регуляції, пов'язані з порушенням внутрішньоклітинної організації ферментативних процесів.
Фенілкетонурія В основі фенілкетонурії лежить уроджений дефект ферменту фенилаланингідроксилази: порушене утворення тирозину з фенилаланіну. Перетворення фенилаланіну йде по іншому шляху - з утворенням фенилпіровиноградної, фенилмолочної і фенилоцтової кислот, які у великій кількості виділяються із сечею. Дефіцит тирозину з біосинтез його похідних - норадреналіну - медіатору в нервовій системі, що призводить до подальшого ураження голівного мозку.
При недоліку вітамінів можуть виникати порушення, тому що якщо той або інший вітамін не надходить із їжею, кофермент не утвориться й фермент залишається неактивним.
Ензимотерапія
Використання ферментів з терапевтичною метою застосовується давно. Ще в минулому столітті, після відкриття пепсину, його стали застосовувати при лікуванні диспепсії (порушення травлення) і виразок, які повільно заживають
Фібринолізин застосовують при лікуванні незагойних ран, пролежнов, для розсмоктування тромбів у хворих з тромбозами.
Фермент лідаза використається після операцій для запобігання утворення абсцесів
Крім того, даний фермент викликає деполімеризацію мукополисахаридів, що призводить до збільшення проникності тканин і судинних стінок. Його використовують для полегшення проникнення ліків через, міжклітинну субстанцію при лікуванні процесів, пов'язаних з розростанням сполучної тканини.
Серед інгібіторів ферментів використається трасилол - препарат, який одержується із привушної залози великої рогатої худоби. Так, при гострому панкреатиті безпосередньо в протоках підшлункової залози спостерігається передчасне перетворення трипсиногену в трипсин, що впливає на тканину й у великій кількості надходить у кров. Трасилол, будучи інгібітором протеолитичних ферментів, ефективний при лікуванні гострих панкреатитів. У цей час все більше поширення одержує препарат вобензим, що рекомендують при запальних процесах. Він представляє собою комплекс гідролітичних ферментів тваринного й рослинного походження: трипсин, хімотрипсин, амілазу, урокіназу. Природні ензими, що втримуються в цьому препараті, діють у широкому спектрі захворювань. Думають, що при перевантаженнях, захворюваннях організму недостатньо тієї кількості ферментів, які він виробляє. Приймаючи вобензим, хворий компенсує цей недолік ферментів, допомагає організму.
