Это важно.

Мы предлагаем удобный сервис для тех, кто хочет купить – продать: земельный участок, дом, квартиру, коммерческую или элитную недвижимость в Крыму. http://crimearealestat.ucoz.ru/ Перепечатка материалов разрешена только при условии прямой гиперссылки http://allmedicine.ucoz.com/

Поиск

Реклама

Statistics


Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Нас смотрят

free counters

Ссылки.

Мы предлагаем удобный сервис для тех, кто хочет купить – продать: земельный участок, дом, квартиру, коммерческую или элитную недвижимость в Крыму. http://crimearealestat.ucoz.ru/

Чат

Ускладнення післяопераційного періоду

У післяопераційному періоді можуть виникати ранні— у перші години — та пізні — на 2-6 добу — ускладнення.

Одразу після операції, виходячи з наркозу, хвора може скаржитися на нудоту, тому напоготові повинен бути лоток, щоб підставити хворій у випадку блювання, та рушник. Голову хворої слід повернути набік і не залишати жінку без нагляду на жодну хвилину, бо можлива аспірація блювотних мас та асфіксія. Часто у хворих спостерігається у тій чи іншій мірі дихальна недостатність, зумовлена залишковою дією м'язових релаксантів, анестетиків та наркотичних анальгетиків, що проявляється гіпоксією та метаболічним ацидозом. Для лікування цих явищ застосовують кисневу терапію у перші години після операції, перкусійний та вібраційний масаж грудної клітки, бронхолітики (бронхолітин, бромгексин, еуфілін), інгаляційну терапію. З метою лікування застійних явищ у легенях та профілактики пневмонії застосовують дихальну гімнастику.

Дуже серйозними ускладненнями післяопераційного періоду є тромбофлебіти та тромбоемболії. Вони виникають у хворих з варикозним розширенням вен, тромбоемболічними ускладненнями в анамнезі, злоякісними новоутвореннями, захворюваннями серцево-судинної системи, ожирінням, у жінок старшого віку. Профілактика післяопераційних тромбоемболій включає: туге бинтування кінцівки з варикозно розширеними венами, раннє вставання хворої після операції, лікувальну гімнастику, введення реополі-глюкіну у поєднанні з курантилом, тренталом, гепаринотерапію (по 2500 ОД у шкірну складку бокової поверхні живота чотири рази на добу), використання антикоагулянтів непрямої дії (пелентан, фенілін), аспірину по 60-100 мг щоденно.

Післяопераційні кровотечі у першу чергу проявляються зміною гемодинамічних показників: різке зниження артеріального тиску та центрального венозного тиску, прискорення пульсу, блідість шкіри, зниження рівня гемоглобіну, поява крові з дренажних трубок або з піхви. Діагностиці може допомогти УЗД та лапароскопія чи кульдоцентез.

Основні лікувальні заходи при кровотечі у черевній порожнині:

• негайна релапаротомія і зупинка кровотечі;

• паралельно з підготовкою хворої до повторного оперативного втручання проводять інтенсивну інфузійну терапію (поліглюкін, желатиноль, розчин Рінгера, плазма, ізотонічний розчин натрію хлориду). Інфузію проводити у дві-три вени (бажано катетеризувати підключичну вену);

• стабілізація артеріального тиску, на фоні поповнення ОЦК вводять великі дози глюкокортикоїдів (гідрокортизон, преднізолон, дексазон);

• після зупинки кровотечі для покращення мікроциркуляції та реологічних властивостей крові вводять реополіглюкін, а також трентал, дропе-ридол;

• проводять корекцію метаболічного ацидозу шляхом введення натрію гідрокарбонату (під контролем показників КЛС);

• проводять інгаляції кисню через катетер або маску, при необхідності ШВЛ.

До пізніх ускладнень післяопераційного періоду належать гнійно-запальні ускладнення. На 3-5 добу можуть з'явитися ознаки нагноєння післяопераційної рани: біль пульсуючого характеру в ділянці рубця, підвищення температури тіла. При огляді у ділянці запалення відмічається гіперемія, набряк, гнійні виділення з рани. Одразу після того як діагностоване таке ускладнення, слід зняти шви в ділянці нагноєння, промити рану перекисом водню, потім прикласти серветку з гіпертонічним розчином. Обов'язковим є призначення антибіотиків. Надалі перев'язки проводять щоденно аж до повного очищення рани.

 

Небезпечним ускладненням є післяопераційний перитоніт. Його початкові симптоми можна виявити при ретельному спостереженні за хворою: температура підвищується до 39-40°С, пульс стає частим, слабкого наповнення, знижується артеріальний тиск, дихання стає поверхневим, з'являється нудота, блювання, перистальтика кишечника сповільнена, гази не відходять.

Першим етапом лікування післяопераційного перитоніту найчастіше є повторна лапаротомія, з'ясування джерела інфікування черевної порожнини, санація вогнища інфекції, введення дренажів. Подальше лікування післяопераційного перитоніту напередовсім спрямоване на боротьбу з інфекційним чинником — антибактеріальна терапія. Проводиться детоксикаційна терапія, корекція кислотно-лужного стану організму. Призначають засоби, що усувають парез кишечника — прозерин, сорбітол. Для усунення гіпопротеїнемії вливають плазму, альбумін. Проводять стимуляцію імунітету.


Раскрутка сайта - регистрация в каталогах PageRank Checking Icon Яндекс цитирования