Это важно.

Мы предлагаем удобный сервис для тех, кто хочет купить – продать: земельный участок, дом, квартиру, коммерческую или элитную недвижимость в Крыму. http://crimearealestat.ucoz.ru/ Перепечатка материалов разрешена только при условии прямой гиперссылки http://allmedicine.ucoz.com/

Поиск

Реклама

Statistics


Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Нас смотрят

free counters

Ссылки.

Мы предлагаем удобный сервис для тех, кто хочет купить – продать: земельный участок, дом, квартиру, коммерческую или элитную недвижимость в Крыму. http://crimearealestat.ucoz.ru/

Чат

Доброякісні та  злоякісні пухлини яєчників

Пухлини яєчників зустрічаються досить часто. Своєчасна діагностика злоякісних пухлин утруднена, тому нерідко їх виявляють у задавнених формах (від 50 до 85%).

Згідно з теорією патогенезу пухлин яєчників, головна роль у їх виникненні належить гонадотропній гіперстимуляції яєчників. Ця теорія прийнята як робоча гіпотеза. Вона використовується для патогенетичного підходу до діагностики та лікування злоякісних пухлин яєчників.

Існують групи ризику виникнення злоякісних пухлин яєчників. До них належать:

• жінки з порушенням функції яєчників;

• жінки з кровотечами в постменопаузі при відсутності змін у матці;

• жінки, що перебувають під тривалим диспансерним спостереженням з приводу безсимптомної фіброміоми матки, хронічних запальних процесів придатків матки, доброякісних пухлин яєчників;

• жінки, що раніше були оперовані у пре- чи постменопаузі із залишенням (чи резекцією) одного чи обох яєчників.

Усі пухлини яєчників можна розділити на дві основні групи:

• небластоматозні непроліферативні пухлини (кісти яєчників);

• бластоматозні проліферативні пухлини (кістоми яєчників).

Клінічні прояви пухлин яєчника різноманітні і нерідко невизначені. Вони, зазвичай, залежать від типу та характеру пухлини, а при злоякісних пухлинах і від поширеності процесу.

Класифікація пухлин яєчників

Відрізнити доброякісну пухлину від злоякісної можна за гістологічними ознаками. Гістологічний тип пухлин яєчників є одним з основних прогностичних факторів, що впливають на виживання хворих.

Експертами ВООЗ у 1977 році була розроблена гістологічна класифікація пухлин, у якій відображена така їх різноманітність, яка не зустрічається у жодному іншому органі:

1. Епітеліальні пухлини:

А. Серозні пухлини.

Б. Муцинозні пухлини.

В. Ендометріоїдні пухлини.

Г. Світлоклітинні (мезонефроїдні) пухлини.

Ґ. Пухлини Бреннера.

Д. Змішані епітеліальні пухлини.

Е. Недиференційована карцинома.

Є. Епітеліальні пухлини, що не піддаються класифікації.

У кожній з цих груп пухлин розрізняють доброякісні, граничні та злоякісні.

2. Пухлини строми статевого тяжа:

А. Гранульозостромально-клітинні пухлини. Б. Андробластома. В. Гінандробластома. Г. Пухлини строми статевого тяжа, що не піддаються класифікації.

3. Ліпідноклітинні (ліпощноклітинні) пухлини.

4. Герміногенні пухлини:

А. Дисгермінома.

Б. Пухлина ендодермального синуса.

В. Ембріональна карцинома.

Г. Поліембріома.

Ґ. Хоріонепітеліома.

Д. Тератома.

Е. Змішані герміногенні пухлини.

5. Гонадобластома:

 

А. Власне бластома (без домішок інших форм). Б. Змішана з дисгерміномою та іншими формами герміногенних пухлин.

6. Пухлини м'яких тканин, неспецифічні для яєчників. 6. Пухлини, що не піддаються класифікації.

8. Вторинні (метастатичні) пухлини.

9. Пухлиноподібні процеси:

А. Лютеома вагітності.

Б. Гіперплазія строми яєчника і гіпертекоз.

В. Масивний набряк яєчника.

Г. Поодинока фолікулярна кіста і кіста жовтого тіла.

Ґ. Множинні лютеїнізовані фолікулярні кісти і (чи) кісти жовтого тіла.

Д. Множинні фолікулярні кісти (полікістозні яєчники).

Е. Ендометріоз.

Є. Поверхневі епітеліальні кісти-включення

(гермінальні кісти-включення). Ж. Прості кісти. 3. Запальні процеси. Й. Параоваріальні кісти.

Небластомотозні непроліферативні пухлини яєчників ( кісти яєчників)

Кіста яєчника — це порожнина, виповнена рідким вмістом, яка виникає у результаті затримки та надмірної секреції рідини. Найчастіше кісти локалізуються в яєчнику (кіста жовтого тіла, фолікулярна кіста яєчника, лютеїнові кісти, дермоїдна кіста) та у придатку, розташованому над ним (параоваріальна кіста).

Кіста яєчника фолікулярна

Кіста яєчника фолікулярна — однокамерний тонкостінний пухлиноподібний утвір туго еластичної консистенції з прозорим вмістом, який виникає внаслідок скупчення рідини у кістозноатрезуючому фолікулі. Може виникати в будь-якому віці, частіше — внаслідок перенесеного запального процесу. У такому утворі відсутній справжній бластоматозний процес, оболонка кісти не являє собою новоутвореної тканини, це надмірно розтягнена оболонка фолікула. Зазвичай кіста буває невеликих розмірів. Її діаметр не перевищує 10 см. Росте у бік черевної порожнини.

Клініка. Основний симптом — біль унизу живота, рідше — порушення менструального циклу у вигляді гіпер- чи поліменореї або маткова кровотеча в результаті гіперпродукції естрогенів, яка призводить до гіперплазії ендометрія. У деяких випадках може перекручуватись ніжка кісти — тоді з'являються ознаки гострого живота. Кіста визначається збоку чи спереду від матки. Вона щільно еластичної консистенції, малоболюча при пальпації, її діаметр не перевищує 10 см. Нерідко супроводжується запальним процесом у ділянці придатків матки. Проте частіше перебіг фолікулярної кісти безсимптомний, і тоді її виявляють при онкопрофоглядах.

Лікування. Спостереження протягом 2-3 менструальних циклів. Якщо пухлиноподібний утвір не розсмоктується, то рекомендовано хірургічну операцію — резекцію чи видалення яєчників. Це необхідно, оскільки до операції важко диференціювати кісту від серозної кістоми яєчника. У жінок клімактеричного періоду та в постменопаузі виконують операцію видалення придатків та матки.

Після операції додаткову терапію не проводять.

Кіста жовтого тіла

Трапляється відносно рідко (2-5% відносно всіх пухлин яєчників).

Кіста жовтого тіла — це ретенційний утвір діаметром до 8 см, наповнений рідиною жовтого кольору, інколи з домішками крові. Стінки кісти товсті. Пухлина найчастіше однобічна, трапляється у жінок віком від 16 до 55 років.

Клініка. Основна скарга — біль унизу живота у зв'язку із супутнім запальним процесом у придатках матки. Відсутні специфічні клінічні ознаки. Бувають ускладнення — крововилив у порожнину кісти. Кіста жовтого тіла частіше пальпується збоку від матки, має нерівномірну консистенцію. Нерідко виникає під час вагітності, після переривання якої швидко розсмоктується.

Лікування. При підозрі на кісту жовтого тіла слід провести спостереження протягом 2-3 менструальних циклів, оскільки вона може розсмоктатися. Якщо цього не трапилося, то слід здійснити оперативне втручання, позаяк до операції неможливо виключити наявність справжньої пухлини яєчника.

Текалютеїнові кісти також належать до ретенційних кіст яєчників. Ці кісти частіше двобічні. Їх розміри можуть коливатись від величини апельсина до голівки новонародженого. Вони виникають при вагітності, міхуровому занеску чи хоріонепітеліомі, досить швидко ростуть. Кісти можуть самостійно розсмоктуватись у результаті лікування основного захворювання — міхурового занеска або хоріонепітеліоми матки.

Параоваріальна кіста

Кіста параоваріальна — ретенційний однокамерний утвір між листками широкої зв'язки матки, який походить із розташованого над яєчником придатка. Виникає в основному у віці 20-40 років. Це пояснюється тим, що саме у репродуктивному віці придаток досягає найбільшого розвитку, у жінок старшого віку він піддається атрофії. Параоваріальна кіста у дитячому віці трапляється дуже рідко. Вона має щільно еластичну консистенцію, гладеньку поверхню, округлу чи овальну форму, наповнена прозорим рідким вмістом. Кісти можуть бути як маленькими, так і гігантськими, частіше діаметр їх становить 8-10 см. Стінка тонка, прозора, із судинною мережею (рис. 164).

Клініка. Біль унизу живота, в попереку. При великих розмірах пухлини наявні симптоми стиснення сусідніх органів. При перекруті ніжки параова-ріальної кісти розвивається клінічна картина гострого живота. При вагінальному дослідженні збоку від матки пальпують пухлиноподібний утвір з гладенькою поверхнею, еластичної консистенції, неболючий, з обмеженою рухомістю.

Лікування хірургічне — видалення кісти (бажано зберегти яєчник). В окремих випадках можна проводити прицільну пункцію кісти з відсмоктуванням серозного вмісту.

Бластоматозні проліферативні пухлини яєчників ( кістоми яєчників)

Кістома яєчника серозна (ціліоепітеліальна)

Кістома яєчника серозна (ціліоепітеліальна)— справжня доброякісна епітеліальна пухлина яєчника, яка частіше буває однокамерною, однобічною, може досягати великих розмірів (рис. 166). Містить серозну рідину жовтосолом'яного кольору. Ріст пухлини спричиняє збільшення розмірів живота, порушення функції сусідніх органів. Типової клініки немає. Іноді хвору може турбувати тупий біль унизу живота, у попереку. Менструальний цикл не порушується. При перекруті ніжки кістоми виникають явища гострого живота. Найчастіше кістому виявляють при онкопрофогляді.

При бімануальному дослідженні збоку або позаду матки визначають щільноеластичну неболючу пухлину, з гладенькою поверхнею, переважно однобічну. Пухлина рухома, неболюча.

Для діагностики використовують ультразвукове дослідження, лапароскопію (рис. 165).

— оперативне. Об'єм операції залежить від віку — у молодому віці видаляють придатки на ураженому боці і роблять субтотальну резекцію другого яєчника. Після 40-річного віку видаляють і другий яєчник.

Кістоми яєчника папілярні

Кістоми яєчника папілярні бувають інвертуючими (сосочки ростуть всередину капсули кістоми) та евертуючими (сосочки розміщуються на зовнішній поверхні капсули, при цьому пухлина часто набуває вигляду цвітної капусти), а також змішані, коли сосочки розміщуються на зовнішній та внутрішній поверхнях капсули. При злоякісному переродженні сосочки переходять на очеревину. Ці пухлини багатокамерні, рідко досягають великих розмірів, мають коротку ніжку. Вони можуть розміщуватись інтралігаментарно. Вміст кістоми серозний, іноді серозно-кров'янистий. Наявність пухлини може супроводжуватися асцитом.

Типової клініки кістома не має, частіше її знаходять при профоглядах. Діагностика базується на результатах бімануального дослідження та додаткових методів — УЗД та лапароскопії.

При бімануальному дослідженні поряд з маткою визначають малорухомий горбкуватий утвір, неболючий. Нерідко через близьке розміщення до матки кістому приймають за субсерозний фіброматозний утвір.

Папілярна кістома нерідко перероджується у рак.

Лікування хірургічне. Об'єм оперативного втручання такий самий, як і при серозних кістомах.

Кістома яєчника муцинозна (псевдомуцинозна)

Кістома яєчника муцинозна (псевдомуцинозна) — епітеліальна доброякісна пухлина, яку спостерігають у жінок різних вікових груп. Може досягати великих розмірів, іноді багатокамерна, круглої або овальної форми. Порожнина кістоми виповнена густим слизоподібним вмістом (псевдо-муцином) — густою, желеподібною опалесціюючою рідиною жовтуватого, коричневого або блідо-зеленого кольору (рис. 168).

Клініка. Спочатку псевдомуцинозна кістома розвивається безсимптом-но, навіть досягаючи великих розмірів. Лише при інтралігаментарному розміщенні хвору починає турбувати біль, важкість унизу живота і в попереку. Симптоми порушення функції сусідніх органів виникають лише при дуже великих розмірах кістоми, але завдяки профоглядам пухлину виявляють раніше, ніж вона досягне таких розмірів. Асцит виникає рідко. При бімануальному дослідженні у ділянці придатків матки виявляють утвір еластич-

ної консистенції з вузлуватою поверхнею. Для діагностики використовують ультразвукове дослідження і лапароскопію.

 

Лікування полягає у видаленні придатків матки, після 45 років проводять ампутацію матки, а при супутній патології шийки — екстирпацію матки з придатками.

 

Псевдоміксома

Псевдоміксома — різновид псевдомуцинозної кістоми, що рідко зустрічається. Пухлина багатокамерна, тонкостінна, може розриватись спонтанно або при гінекологічному огляді. Клейка, желеподібна маса, що заповнює кістому, виливаючись у черевну порожнину, не всмоктується. Покриваючи всю очеревину, вона підтримує стан хронічного запалення, і тому хворих нерідко турбує біль. Циліндричний епітелій, що потрапляє у черевну порожнину разом із вмістом кісти, може імплантуватись у будь-якій ділянці вісцеральної та парієтальної очеревини і, розростаючись, продукувати желеподібну масу.

Клініка. При псевдоміксомах хвору можуть турбувати болі у животі (якщо відбулось попадання желеподібних мас у черевну порожнину). Іноді може спостерігатися здуття живота. Пальпація живота болюча.

При гінекологічному дослідженні біля матки пальпують пухлиноподібний утвір, нерідко великих розмірів, еластичної консистенції. Діагноз уточнюють під час операції.

Лікування — оперативне. Виходячи з того, що ці пухлини тонкостінні і під час операції нерідко желеподібні маси попадають у черевну порожнину, у післяопераційному періоді необхідно призначати хіміотерапію.

Фіброма яєчника

Фіброма яєчника — доброякісна пухлина, яка розвивається зі строми яєчника. Має круглу або овальну форму, щільна, однобічна, може досягати розміру голови людини, виникає у жінок віком від 40 до 50 років. Може перебігати безсимптомно або з асцитом, зрідка приєднуються гідроторакс і анемія (синдром Мейгса).

Лікування оперативне — видалення пухлини.

Особливі форми пухлин яєчників

Андробластома (аренобластома)

Андробластома (аренобластома) — пухлина, що виробляє тестостерон і має маскулінізуючі властивості. Спостерігається рідко, перебіг часто злоякісний. Пухлина частіше однобічна, гладенька або з горбистою поверхнею, невеликих розмірів, на ніжці, рухома.

 

Клініка. Характерними ознаками є атрофія молочних залоз, матки, зовнішніх статевих органів. Спостерігається гіпоплазія матки та другого яєчника, атрофія ендометрія. Виникає аменорея. Одночасно будова тіла стає подібною до чоловічої, з'являється волосся на обличчі, грудях, кінцівках, голос стає грубим. Можливе поєднання симптомів маскулінізації та гіпер-естрогенізації.

Діагностика. Важливу роль відіграють ультразвукове дослідження, ла-пароскопія, біопсія яєчника.

Лікування хірургічне (видалення пухлини).

Прогноз у більшості випадків сприятливий.

Текома (текаклітинна пухлина)

Текома (текаклітинна пухлина) належить до естрогенпродукуючих пухлин, частіше доброякісна. Розвивається у різні вікові періоди, проте частіше після 40 років і пізніше; однобічна, круглої або овальної формл. Розміри її можуть бути різними — від невеликих до величини голівки новонародженого. У дівчаток спостерігається передчасне статеве дозрівання, у дорослих — пізнє згасання менструальної функції. У жінок репродуктивного віку порушується менструальна функція, нерідко буває безплідність, невиношування вагітності. У менопаузі можуть, виникати маткові кровотечі, збільшується матка, молочні залози, посилюється лібідо. Асцит виникає як при доброякісному, так і при злоякісному перебігу захворювання. Злоякісна текома частіше розвивається у молодому віці.

Діагностика грунтується на клінічній картині, бімануальному виявленні пухлини яєчника і збільшенні матки, а також на даних ультразвукового дослідження, лапаро-, гістероскопи.

Лікування оперативне.

Прогноз при доброякісному перебігу сприятливий, при злоякісному — сумнівний.

Фолікулома

Фолікулома — гормональне активна пухлина, що продукує естрогени. Розміри її — від мікроскопічних включень до 40 см в діаметрі, колір жовтий. Фолікулома буває як доброякісною, так і злоякісною. Пухлина майже завжди однобічна, з нерівною, горбистою поверхнею, нерівномірною консистенцією. Зустрічається у будь-якому віці, але найчастіше — після 40 років. Відносно часто фолікулому супроводжують фіброміома та рак тіла матки.

Клініка. Прояви залежать від ступеня гшерестрогенії і віку жінки. У дівчаток спостерігається передчасне статеве дозрівання: поява оволосіння на лобку і в пахвових западинах, збільшення молочних залоз. У жінок дітородного віку спочатку виникає аменорея, пізніше з'являються ациклічні кровотечі, в постменопаузі — маткові кровотечі. Поєднання фемінізуючого синдрому з безплідністю та порушенням менструальної функції свідчать про наявність гормонопродукуючої пухлини.

Діагностика. Діагноз підтверджують даними ультразвукового дослідження, лапароскопії, гістологічного дослідження біоптату.

 

Лікування хірургічне. При злоякісній гранульозоклітинній пухлині видаляють матку з придатками і проводять резекцію сальника. Хіміотерапію призначають при III і IV стадіях ракового процесу.


Раскрутка сайта - регистрация в каталогах PageRank Checking Icon Яндекс цитирования