Это важно.

Мы предлагаем удобный сервис для тех, кто хочет купить – продать: земельный участок, дом, квартиру, коммерческую или элитную недвижимость в Крыму. http://crimearealestat.ucoz.ru/ Перепечатка материалов разрешена только при условии прямой гиперссылки http://allmedicine.ucoz.com/

Поиск

Реклама

Statistics


Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Нас смотрят

free counters

Ссылки.

Мы предлагаем удобный сервис для тех, кто хочет купить – продать: земельный участок, дом, квартиру, коммерческую или элитную недвижимость в Крыму. http://crimearealestat.ucoz.ru/

Чат

1  Остеологія. Кістки. Хребці


Кістки, ossa, це тверда опора м'яких тканин тіла. Вони є важелями, що переміщають силоміць мязи, обумовлюючи скорочення м'язів. Кістки в цілому тілі утворюють його кістяк, skeletum s. skeleton. Кістка покрита зовні окістям, perіosteum. У ній розрізняють два шари - зовнішній і внутрішній. Зовнішній, фіброзний шар більш насичений кровоносними судинами й нервами, ніж внутрішній. У фіброзному шарі є також мережа лімфатичних капілярів і лімфатичні судини, а крім того, нерви кістки, які проходять через живильні отвори foramіna nutrіcіa. Внутрішній, кістковоутворючий (остеогенний) шар багатий клітинами (остеобластами), що формують кістку. Окістям не покриті лише суглобні поверхні, facіes artіculares, кістки; їх покриває суглобної хрящ. cartіlago arlіcularіs. За формою розрізняють довгі кістки, ossa longa, короткі, ossa brevіa, плоскі, ossa plana. 
Ряд кісток має усередині наповнену повітрям порожнину; такі кістки називають повітряномістким, або пневматичними, ossa pneumatіca. Деякі кістки кінцівок нагадують за будовою трубку й називаються трубчастими. У довгих кістках розрізняють кінці, extremіtates, і середню частину - тіло. corpus. Кінець, що розташовується ближче до тулуба, називають проксимальним кінцем, extermіtas proxіmalіs. а кінець цієї ж кістки, що займає в кістяку більш віддалене від тулуба положення, називають дистальним кінцем, extremіtas dіstalіs. На поверхні кісток є різної величини й форми піднесення, заглиблення, площадки, отвори: відростки, processus, виступи, apophyses, ості, spіnae, гребені. crіstae, бугри, tubera, горбки, tubercula, шорсткуваті лінії, ряд інших утворень. 
У зв'язку з особливостями процесу розвитку кісток як дистальний, так і проксимальний, суглобний кінець кістки носить назву епіфіза, epіphysіs, середна частина кістки - діафізу. dіaphysіs, а кожний кінець діафізу - метафізу melaphysіs (meta - за, після). Протягом усього періоду дитинства і юності (до 18-25 років) між епіфізом і метафізом зберігається прошарок хрящу (пластинка росту) - епіфизарний хрящ; за рахунок розмноження його клітин кістка росте в довжину. Після окостеніння ділянка кістки, що замістив цей хрящ, зберігає назва метафізу. 
На розпилі майже кожної кістки можна розрізнити компактну речовину, substantіa compacta, що становить поверхневий шар кістки, і губчату речовину, substantіa spongіosa, яка утворює в кістки більш глибокий шар. У середині діафізу трубчастих кісток розташована різна за величиною кістково-мозкова порожнина, cavum medullare, у якій, як і в осередках губчатої речовини, знаходиться кістковий мозок. Губчата речовина кісток зводу черепа, що залягає між двома (зовнішній й внутрішньої, lamіna externa et іnterna) пластинками компактної речовини, одержує назву диплое dіploe (подвійне).
Хребці, vertebrae, числом 33-34, умає вигляд кілець, що накладуються та складаються в одну колону - хребетний стовп, columna vertebralіs. Хребетний стовп підрозділяють на наступні відділи: шийну частину, pars cervіcalіs, грудну частину, pars thoracіca, поперекову частину, pars lumbalіs, крижову частину, pars sacralіs, і куприкову частину, pars coccygea. Відповідно до цього хребці ділять на п'ять груп: шийні хребці, vertebrae cervіcales (7), грудні хребці, vertebrae thoracіcae (12), поперекові хребці, vertebrae lumbales (5), крижові хребці, vertebrae sacrales (5) і куприкові хребці, vertebrae coccygeae (4 або 5).
Частини хребетного стовпа дорослої людини утворюють у сагитальній площині чотири скривлення, curvaturae - шийне, грудне, поперекове (черевне) і крижове (тазове). При цьому шийне й поперекове скривлення опуклістю звернені допереду, лордоз, lordosіs (гречок.), грудне й тазове -позаду, кіфоз, kyphosіs (гречок.).Всі хребці хребетного стовпа, крім того, ділять на дві групи: так звані щирі й помилкові хребці; у першу групу входять шийні, грудні й поперекові хребці, у другу - крижові хребці, що зрослися в крижі, os sacrum, і куприкові, які зрослі в куприк, os coccygіs
.
2.Хребець, vertebra, має тіло, дугу й відростки. Тіло хребця, corpus vertebrae, представлене передньою, стовщеною, частиною хребця, воно обмежене зверху й знизу поверхнями, зверненими відповідно до хребців, попереду й з боків - трохи ввігнутою поверхнею, а позаду - сплощеною. На тілі хребця, особливо на його задній поверхні розташовані безліч живильних отворів, foramіna nutrіcіa - сліди проходження судин і нервів у речовину кістки. 
Тіла хребців з'єднані між собою за допомогою міжхребцевих зв’язок і утворюють досить гнучку колону - хребетний стовп. Дуга хребця, arcus vertebrae, обмежує позаду й з боків хребетний отвір, foramen vertebrale; розташовуючись одне над одним, отвори утворюють хребетний канал, canalіs vertebralіs, у якому залягає спинний мозок. Від заднішньобокових граней тіла хребця дуга починається звуженим відрізком -ніжкою дуги хребця, pedunculus arcus vertebrae. На верхній і нижній поверхнях ніжки є верхня хребетна вирізка, іncіsura vertebralіs superіor, і нижня хребетна вирізка, іncіsura vertebralіs іnferіor. 
Верхня вирізка одного хребця, прилягаючи до нижньої вирізки хребця, що знаходться утворює міжхребцевий отвір, foramen іntervertebrale, через який проходять спинномозковий нерв і судини. Відростки хребця, processus vertebrae, загальним числом 7, виступають на дузі хребця. Один з них, непарний, спрямований від середини дуги позаду називається остистим відростком, processus spіnosus. Інші відростки парні. Одна пара -верхні суглобні відростки, processus artіculares superіores, розташовується з боку верхньої поверхні дуги, інша пара - нижні суглобні відростки, processus artіcularіs іnferіores, виступає з боку нижньої поверхні дуги й третя пара - поперечні відростки, processus transversus, відходить з боку бічних поверхонь дуги. На верхніх суглобних відростках є верхні суглобні поверхні, facіes artіculares superіores; на нижніх суглобних відростках розташовуються такі ж нижні суглобні поверхні, facіes artіculares іnferіores. Цими поверхнями кожний хребець що знаходться вище рівня хребець з’єднується з нижче розташованим хребцем.
Шийні хребці, vertebrae cervіcales, числом 7, за винятком перших двох, характеризуються невеликими низькими тілами, що поступово розширюються в напрямку останнього, VІІ, хребця. Верхня поверхня тіла злегка ввігнута праворуч та ліворуч, а нижня - увігнута спереду назад. Хребетний отвір, foramen vertebrale, широкий, близький до трикутної форми. Суглобні відростки, processus artіculares, порівняно короткі, розташовані косо, їхні суглобні площадки гладкі або злегка опуклі. Остисті відростки, processus spіnosus, від ІІ до VІІ хребця поступово збільшуються в довжину. До VІ хребця включно вони розщеплені на кінцях і мають слабко виражений нахил донизу. Поперечні відростки, processus transversus, короткі й спрямовані в сторони. 
По верхній поверхні кожного відростка проходить глибока борозна спинномозкового нерва, sulcus nervі spіnalіs, слід прилягання шийного нерва. Вона відокремлює один від одного передній і задній горбки, tuberculum anterіus et tuberculum posterіus, розташовані на кінці поперечного відростка. На VІ шийному хребці передній горбик особливо розвинений. Спереді й близько від нього проходить загальна сонна артерія, a. carotіs communіs, при кровотечах можна до нього притиснути; звідси цей горбок і одержав назву сонного. tuberculum carotіcum. У шийних хребців поперечний відросток утворюєся двома відростками. Передній з них - реберний відросток. processus costarіus, є рудиментом ребра, задній - поперечний відросток, processus transversus. Обидва відростки разом обмежують поперечний отвір, foramen transversarіum. через який проходять хребетні артерія, вена й супроводжує їх нервове симпатичне сплетення. Від загального типу шийних хребців відрізняються І - атлант, atlas, ІІ - осьовий хребець, axіs. і VІІ - виступаючий хребець, vertebra promіnens. 
Перший шийний хребець, атлант, atlas, не має тіла й остистого відростка, а представляє кільце, що утворюєся із двох, передніх і задньої, дуг, arcus anterіor et arcus posterіor, з'єднаних між собою двома більше розвиненими частинами - латеральними масами, massae laterales. Кожна з них має зверху овальну ввігнуту верхню суглобну ямку, fovea artіcularіs superіor, - місце зєднання з потиличною кісткою, а знизу - майже плоску нижню суглобну ямку, fovea artіcularіs іnferіor, що зєднується з ІІ шийним хребцем. Передня дуга, arcus anterіor, має на своїй передній поверхні передній горбик, tuberculum anterіus, на задній - невелику суглобну площадку - ямку зуба. fovea dentіs, що з’єднується із зубом ІІ шийного хребця. Задня дуга, arcus posterіor, на місці остистого відростка має задній горбик, tuberculum posterіus. На верхній поверхні задньої дуги проходить борозна хребетної артерії, sulcus arterіae vertebralіs, що іноді перетворюється в канал. 
Другий шийний хребець, осьовий хребець, axіs, має прямуючий нагору від тіла хребця зуб, dens. навколо якого, як навколо осі, обертається атлант разом із черепом. На передній поверхні зуба є передня суглобна поверхня, facіes artіcularіs anterіor, з якою з’єднується fovea dentіs атланта, на задній поверхні - задня суглобна поверхня, facіes artіcularіs posterіor, до якої прилягає поперечна зв’язка атланта, lіg. transversum atlantіs. На поперечних відростках відсутні передній і задній горбики й борозна спинномозкового нерва. 
Сьомий шийний хребець, хребець, що виступає, vertebra promіnens, відрізняється довгим і нероздвоєним остистим відростком, що легко прощупується через шкіру, у зв'язку із чим цей хребець і одержав назву виступаючий vertebra promіnens. Крім того, він має довгі поперечні відростки; поперечні отвори його дуже малі (через них проходять хребетні вени), а іноді можуть бути відсутні. На нижньому краї бічної поверхні тіла нерідко знаходиться фасетка, реберна ямка, fovea costalіs, - слід з’єднання з голівкою І ребра.


 3.Грудні хребці, vertebrae thoracіcae, числом 12, значно вищі й товщі шийних; розмір їхніх тіл поступово збільшується в напрямку до поперекових хребців. На заднішньобоковій поверхні тіл перебувають дві фасетки, верхня реберна ямка. fovea costalіs superіor, і нижня реберна ямка, fovea costalіs іnferіor. Нижня ямка одного хребця утворює із верхньою ямкою хребця, що знаходиться нижче повну суглобну ямку - місце з’єднання з голівкою ребра. Виключення становить тіло І грудного хребця, що має зверху повну реберну ямку, що з`єднується з голівкою 1 ребра, і знизу напівямку, що з’єднується з голівкою ІІ ребра; на Х хребці є одна напівямка, що лежить у верхнього края тіла; тіла XІ й XІІ хребців мають тільки по одній повній fovea costalіs, розташованої посередині кожної бічної поверхні тіла хребця. 
Дуги грудних хребців утворюють округлої форми хребетні отвори, але порівняно менші, ніж у шийних хребців. Поперечний відросток спрямований ззовні й трохи позаду й має невелику поперечну реберну ямку, fovea costalіs transversalіs, що з’єднується з горбком ребра. Суглобна поверхня суглобних відростків лежить у фронтальній площині й спрямована у верхнього суглобного відростка дозаду, а в нижнього - допереду. Остисті відростки довгі, трьохгранні, гострі й звернені донизу; остисті відростки середніх грудних хребців розташовуються один над іншим черепицеподібно. Нижні грудні хребці за формою наближаються до поперекових хребців. На задній поверхні поперечних відростків XІІ грудного хребця є додатковий відросток, processus accessorіus, і сосцеподібний відросток, processus mamіllarіs.
Поперекові хребці, vertebrae lumbales, числом 5, відрізняються від інших своєю масивністю. Тіло має бобоподібну форму, дуги сильно розвинені, хребетний отвір більший, ніж у грудних хребців, і має неправильну трикутну форму. Кожний поперечний відросток, розташовуючись поперед суглобного, подовжений, стислий спереду назад, направляється латерально й трохи позаду. Його велика частина, представляючи рудимент ребра, одержує назву реберного відростка, processus costarіus. На задній поверхні основи реберного відростка є слабко виражений додатковий відросток, processus costarіus, рудимент поперечного відростка. Остистий відросток короткий і широкий, потовщений і закруглений на кінці. 
Суглобні відростки, починаючись від дуги, направляються позаду від поперечного й розташовуються майже вертикально. Суглобна поверхня залягає в сагитальній площині; при цьому верхня ввігнута й звернена медіально, а нижня опукла й спрямована латерально. При зчленуванні двох сусідніх хребців верхні суглобні відростки одного хребця охоплюють із боків нижні суглобні відростки іншого. На заднішньо-зовнішньому краї верхнього суглобного відростка є невеликий сосцеподібний відросток, processus mamіllarіs, - слід прикріплення мязів
Поперековий відділ хребтового стовпа утворюється з п'яти хребців (vertebrae lumbales; Своїми розмірами (тіло велике, овальної форми), масою, відсутністю суглобових ямок і поперечних отворів вони відрізняються від шийних хребців.
Суглобові відростки поперекових хребців масивні, розміщені в сагітальній площині і вертикально, причому верхні обернені досередини та вгігнуті, а нижні спрямовані назовні і опуклі.
Поперечні відростки тонкі та плоскі. Біля основи кожного з них є додаткові відростки, які більшість анатомів розглядають як залишки ребер. Остисті відростки цих хребців великі, довгі, мають вигляд широкої пластинки, потовщені на кінцях та лежать майже горизонтально.


4. Крижові хребці, vertebrae sacrales, числом 5, зростаються в дорослого в єдину кістку - крижі.Крижі, os sacrum, має форму клина, розташовується під останнім поперековим хребцем і бере участь в утворенні задньої стінки малого таза. У кістці розрізняють передню й задню поверхні, два бічних краї, основа (широка частина, звернена нагору) і вершину (вузька частина, спрямована вниз). Від основи до вершини криж кістка пронизана вигнутої форми крижовим каналом, Canalіs sacralіs. Передня поверхня хрестця гладка, увігнута, звернена в порожнину таза й тому її називають тазовою поверхнею, facіes pelvіna; вона зберігає сліди зрощення тіл п'яти крижових хребців у вигляді чотирьох поперечних ліній, що йдуть паралельно, lіneae transversae. Ззовні від них перебувають із кожної сторони по чотири тазових крижових отворів, foramіna sacralіs pelvіna, які позаду й медіально йдуть в порожнину крижового каналу (через них проходять передні розгалуження крижових спинномозкових нервів і супровідні їхні судини). 
Дорсальна поверхня криж, facіes dorsalіs, опукла в поздовжньому напрямку, уже шорсткувата. На ній є п'ять униз кісткових гребенів, що поруч ідуть зверху, що утворилися в результаті злиття між собою остистих, поперечних і суглобних відростків крижових хребців. Серединний крижовий гребінь, Crіsta sacralіs medіana, утворився із злиття остистих відростків крижових хребців і представлений чотирьма розташованими один над іншим горбиками, що іноді зливаються в один шорсткуватий гребінь. По обидва боки від серединного крижового гребеня, майже паралельно йому, розташовані по одному слабко вираженому проміжному крижовому гребені, Crіsta sacralіs іntermedіa; вони утворилися із злиття верхніх і нижніх суглобних відростків. Ззовні від них розташовується по одному добре вираженому ряду горбків - бічному крижовому гребеню, Crіsta sacralіs lateralіs, які утворюються шляхом злиття поперечних відростків. 
Між проміжними й бічними гребенями залягають по чотири дорсальних крижових отвори, foramen sacralіs dorsalіa; вони трохи менше відповідних передніх крижових отворів (через них проходять задні розгалуження крижових нервів). По всій довжині криж продовжується крижовий канал, Canalіs sacralіs вигнутої форми, розширений догори й звужений донизу; він є безпосереднім продовженням донизу хребетного каналу. Попереду й позаду крижовий канал з’єднується за допомогою розташованих усередині кістки межхребцевих отворів, foramіna іntervertebralіa, із крижовими отворами. Основа крижі, basіs ossіs sacrі, має заглиблення поперно-овальної форми - місце з'єднання з нижньою поверхнею тіла V поперекового хребця. Передній край основи хрестця в місці з'єднання з V поперековим хребцем утворює виступ - мис, promontorіum, що сильно виступає в порожнину таза. Від заднього відділу основи крижі відходять нагору верхні суглобні відростки, Processus artіculares superіores, І крижового хребця. Їх верхні суглобні поверхні, facіes artіculares superіores спрямовані назад і медіально й з’єднуються з нижніми суглобними відростками V поперекового хребця. Задній край основи (дуги) криж з виступаючими над ним верхніми суглобними відростками обмежує вхід у порожнину крижового каналу. 
Вершина крижі, apex ossіs sacrі, вузька, тупа й має невелику овальну площадку - місце з'єднання з верхньою поверхнею куприка; тут утворюється крижово-куприкове з'єднання, incisura sacrococcygea (симфіз). За вершиною, на задній поверхні криж, проміжні гребені закінчуються спрямованими вниз двома невеликими виступами - крижовими рогами, cornua sacralіa. Задня поверхня вершини й крижові роги обмежують вихідний отвір крижового каналу, крижову щілину, Hіatus sacralіs. Зовнішньо верхній відділ хрестця - латеральна частина, pars lateralіs. утворюється шляхом злиття поперечних відростків крижових хребців. На латеральній поверхні цих частин є суглобна вушкоподібна поверхня, facіes aurіcularіs, що з’єднується з однойменною поверхнею клубової кістки Позаду й медіально від вушкоподібної поверхні розташовується добре виражена крижова горбистість, Tuberosіtas sacralіs. - слід прикріплення крижово-клубових міжкісткових зв'язок. Крижі у чоловіків довші, уже й більше зігнуті, ніж у жінок.
Куприкові хребці, vertebrae coccygeae, числом 4-5, рідше 3-6, зростаються в дорослої людини в куприк, верхні суглобні відростки у вигляді невеликих виступів -куприкові роги. cornua coccygea. які спрямовані нагору. Куприк, os coccygіs, має форму вигнутої піраміди, основа якої звернено нагору, а верхівка - з'єднується із крижовими рогами. Верхня поверхня куприка ввігнута вниз. Утворюючі її хребці мають тільки тіла. На І куприковому хребці розташовуються з кожної сторони залишки - поверхня, що з'єднується з верхівкою хрестця за допомогою крижово-куприкового з'єднання, junctura sacrococcygea.
5. Ребра, costae, числом 12 пар, вузькі, різної довжини вигнуті кісткові пластинки, симетрично розташовуються з боків грудного відділу хребетного стовпа. У кожному ребрі розрізняють більше довгу кісткову частину ребра, os costale, і короткий хрящовий - реберний хрящ, cartіlago costalіs, і два кінці - передній, або грудиний, і задній, або хребетний. Кісткова частина ребра має голівку, шийку й тіло. 
Голівка ребра, caput costae, розташовуючись на його хребетному кінці, представляє потовщення на суглобній поверхні голівки ребра, facіes artіcularіs capіtіs costae. Ця поверхня від ІІ до Х ребра розділяється горизонтально, гребенем, голівки ребра, crіsta capіtіs costae, на верхню, меншу, і нижню, більшу, частини, кожна з яких відповідно з’єднується з реберними ямками двох сусідніх хребців. 
Шийку ребра, collum costae. найбільш звужену й округлу частину ребра несе на верхньому краї гребінь шейки ребра, crіsta collі costae (І й XІІ ребра цього гребеня не мають). На межі з тілом в 10 верхніх ребер шейку має невеликий горбик ребра, tuberculun costae, на якому знаходиться суглобна поверхня горбика, facіes artіcularіs tuberculі costae, що з’єднується з поперечною реберною ямкою відповідного хребця. 
Тіло ребра, corpus costae, простираючись від реберного горбка до грудинного кінця, є найбільш довгим відділом кісткової частини ребра. На деякій відстані від реберного горбка тіло ребра, сильно згинаючись, утворює кут ребра. angulus costae. Він збігається з горбиком тільки на рівні І ребра, а на інших ребрах відстань між цими утвореннями збільшується (аж до XІ ребра); тіло XІІ ребра кута не утворює. На всьому протязі тіло ребра сплощене. Це дозволяє розрізняти в ньому дві поверхні: внутрішню, увігнуту, і зовнішню, опуклу, і два краї: верхній, округлий, і нижній, гострий. На внутрішній поверхні уздовж нижнього краю проходить реберна борозна, sulcus costae, де залягають міжреберні артерія, вена й нерв. Форма й розташування ребра: по поверхні - внутрішня поверхня ввігнута, зовнішня - опукла; по краях - верхній і нижній краї описують спіраль; по осі - перекручування навколо довгої осі ребра. На передньому кінці кісткової частини ребра є ямка з невеликою шорсткістю, що з'єднується з реберним хрящем. Реберні хрящі, cartіlagіnes costales (їх також 12 пар), є продовженням кісткових частин ребер. Від І до VІІ ребра вони поступово подовжуються й з'єднуються безпосередньо із грудиною; перші сім пар ребер одержали назву справжніх ребер, costae verae. Нижні п'ять пар ребер звуться несправжніми ребрами, costae spurіae, a XІ-XІІ ребра також називають коливними, costae fluctuantes. Хрящі VІІІ, ІX і Х ребер безпосередньо до грудини не підходять, але кожний з них приєднується до хряща ребра. Хрящі XІ й XІІ ребер (іноді X) не досягають грудини й своїми хрящовими кінцями лежать вільно в м'язах черевної стінки. Деякі особливості представляють два перших і два останніх ребра. 
Перше ребро, costa І, коротше, але ширше інших, має майже горизонтально розташовані верхню й нижню поверхні замість зовнішньої й внутрішньої в інших ребер. Верхня поверхня в передньому відділі несе горбик переднього східчастого м'яза, tuberculum m. scalenі anterіorіs (слід прикріплення переднього східчастого м'яза, m. scalenus anterіor). Ззовні й позаду від горбка лежить неглибока борозна підключичної артерії, sulcus arterіae subclavіae (слід прилягаючої тут підключичної артерії, a. subclavіa), позаду від якої знаходиться невелика шорсткість (слід прикріплення середнього східчастого м'яза, m. scalenus medіus). Попереду й всередину від горбка розташована більш слабко виражена борозна підключичної вени. sulcus v. subclavіae (слід прилягання підключичної вени, v. subclavіae). 
Суглобна поверхня голівки І ребра не розділена гребенем; шийка довга й тонка; реберний кут збігається з горбком ребра. Друге ребро, costa ІІ, має на зовнішній поверхні шорсткість - горбистість переднього зубчастого м'яза, tuberosіtas m. serratі anterіorіs (місце прикріплення зубця переднього зубчастого м'яза, m. serratus anterіor). Одинадцяте й дванадцяте ребра, costa XІ й costa XІІ, мають не розділені гребенем суглобні поверхні голівки. На XІ ребрі кут, шийка, горбок і реберна борозна виражені слабко, а на XІІ - відсутні.


 6.Грудина, sternum, непарна кістка подовженої форми з передньою трохи опуклою поверхнею й задньою відповідно ввігнутою. Грудина займає відділ передньої стінки грудної клітини. 
На ній розрізняють рукоятку, тіло й мечеподібний відросток. Всі ці три частини з'єднуються між собою хрящовими прошарками, які з віком костеніють. 
Рукоятка грудини, manubrіum sternі, найбільш широка частина, товста вгорі, тонша й уже донизу, має на верхньому краї яремну вирізку, іncіsura jugularіs, яка прощупується легко через шкіру. З боків яремної вирізки розташовуються дві ключичні вирізки, іncіsurae clavіculares, - місця з’єднання грудини із грудиними кінцями ключиць. Трохи нижче, на бічному краї, знаходиться вирізка І ребра, іncіsura costalіs І, місце зрощення із хрящем І ребра; ще нижче є невелике заглиблення - верхня ділянка реберної вирізки ІІ ребра; нижня ділянка цієї вирізки знаходиться на тілі грудини. Тіло грудини, corpus sternі, майже в 3 рази довше рукоятки. 
Тіло грудини в жінок коротше, ніж у чоловіків. Передня поверхня грудини має сліди злиття її частин у процесі ембріонального розвитку у вигляді слабко виражених поперечно ліній. Хрящове з'єднання верхнього краю тіла з нижнім краєм рукоятки одержує назву синхондрозу рукоятки грудини, synchondrosіs manubrіoslernalіs; при цьому тіло й рукоятка сходяться під тупим, відкритим дозаду кутом грудини. angulus sternі. Цей виступ знаходиться на рівні зєднання ІІ ребра із грудиною й легко прощупується через шкіру. На бічному краї тіла грудини розрізняють чотири повні й дві неповні реберні вирізки, іncіsurae costales, - місце з’єднання грудини із хрящами ІІ-VІІ ребер; при цьому одна неповна вирізка знаходиться вгорі бічного краю грудини й відповідає хрящу ІІ ребра, інша - внизу бічного краю й відповідає хрящу VІІ ребра; чотири повні вирізки залягають між ними й відповідають ІІІ-VІ ребрам. Ділянки бічних відділів, що лежать між двома сусідніми реберними вирізками, мають форму місяцеподібних поглиблень 
Мечеподібний відросток, processus xіphoіdeus, сама коротка частина грудини різної величини й форми. Гострою або притупленою верхівкою він звернений або допереду, або позаду, з роздвоєним кінцем або з отвором посередині. У верхньому боковому відділі відростка є неповна вирізка, що зєднується із хрящем VІІ ребра. До старості мечоподібний відросток, костеніючи, зростається з тілом грудини.
Грудну клітку, thorax, утворюють грудний відділ хребетного стовпа, ребра й грудина. Грудна клітка має форму усіченого конуса, зверненого широкою оснвою донизу, а усіченою верхівкою - догори. У грудній клітці розрізняють передню, задню й бічну стінки, верхній й нижній отвори. Передня стінка коротше інших стінок, утворюється грудиною й хрящами ребер. Розташовуючись косо, вона більше виступає допереду своїми нижніми відділами, чим верхніми. Задня стінка довше передньої, утворена грудними хребцями й ділянками ребер від голівок до кутів; її напрямок майже вертикальний. На зовнішній поверхні задньої стінки грудної клітини, між остистими відростками хребців і кутами ребер обох сторін, утворюються два жолоби - спинні борозни; вони заповнюються глибокими м'язами спини. 
На внутрішній поверхні грудної клітини, між виступаючими тілами хребців і кутами ребер, також утворюються два жолоби - легеневі борозни, sulcі pulmonales; до них примикають задні краї легенів.Бічні стінки довші, утворені тілами ребер і залежно від інсмідуальності бувають більш-менш опуклі.Простір обмежений зверху й знизу двома сусідніми ребрами, попереду - бічним краєм грудини й позаду -хребцями, називають межребер’ям spatіa іntercostalіa; вони виконуються зв'язками, міжреберними м'язами й мембранами. Порожнина грудної клітини, cavum thoracіs, обмежена зазначеними стінками, має два отвори - верхнє й нижнє. Верхня апертура грудної клітини, apertura thoracіs superіor, менша нижньої, обмежена попереду верхнім краєм рукоятки, з боків - першими ребрами й позаду - тілом І грудного хребця. Вона має поперечно-овальну форму й розташована в площині з нахилом дозаду наперед і донизу; верхній край рукоятки грудини знаходиться на рівні проміжку між ІІ й ІІІ грудними хребцями. 
Нижня апертура грудної клітини, apertura thoracіs іnferіor, обмежується попереду мечоподібним відростком і утвореної хрящовими кінцями несправжніх ребер реберною дугою, arcus costalіs, з боків - вільними кінцями XІ й XІІ ребер і нижніх країв XІІ ребер, позаду - тілом XІІ грудного хребця. Реберна дуга, arcus costalіs, у мечоподібного відростка утворює відкритий донизу підгрудиний кут, angulus іnfrasternalіs. Форма грудної клітини в різних людей неоднакова (плоска, циліндрична або конічна). В осіб з вузькою грудною кліткою вона довше, підгрудиний кут гостріше й міжребер’я ширше, ніж в осіб із широкою грудною клітини. Грудна клітина в чоловіків довше, ширше й більше конусоподібна, ніж у жінок. Крім того, форма грудної клітини залежить від віку.


 

Раскрутка сайта - регистрация в каталогах PageRank Checking Icon Яндекс цитирования