Это важно.

Мы предлагаем удобный сервис для тех, кто хочет купить – продать: земельный участок, дом, квартиру, коммерческую или элитную недвижимость в Крыму. http://crimearealestat.ucoz.ru/ Перепечатка материалов разрешена только при условии прямой гиперссылки http://allmedicine.ucoz.com/

Поиск

Реклама

Statistics


Онлайн всего: 2
Гостей: 2
Пользователей: 0

Нас смотрят

free counters

Ссылки.

Мы предлагаем удобный сервис для тех, кто хочет купить – продать: земельный участок, дом, квартиру, коммерческую или элитную недвижимость в Крыму. http://crimearealestat.ucoz.ru/

Чат

Сестринська справа – це наука, то як і будь-яка наука повинна мати свою наукову теорію, яка вивчає усі варіанти можливої поведінки медичних сестер у роботі з пацієнтом.
А якщо явище занадто велике і абстрактне тоді воно замінюється моделлю, що полегшує його вивчення і аналіз. Модель сестринської справи орієнтована на людину, а не на хворобу. Ця модель повинна бути пристосована до потреб пацієнтів, їхніх сімей і суспільства, надавати медичним сестрам широкий вибір ролей і функцій для роботи не тільки з хворими й вмираючими пацієнтами, але й зі здоровим контингентом населення. Медична сестра повинна стати ключовою фігурою у профілактиці захворювань та просвіті населення щодо здорового способу життя. Саме вона відіграватиме важливу роль у вирішенні багатьох проблем, зокрема, ранньої смертності від серцево-судинних захворювань, профілактики захворювань, що передаються статевим шляхом і зменшення високого рівня небажаної вагітності, „результатом" якої є аборти. Медсестри займатимуться підтримкою пацієнтів із депресіями, а також надаватимуть допомогу невиліковно хворим пацієнтам та їхнім родинам. 
З "технічних" виконавців медичні сестри поступово стають повноправними партнерів сімейних лікарів, а це, в свою чергу, вимагає від них сучасних знань та навичок. 
Розвинені країни світу розглядають професію медичної сестри як одну з ключових професій, яка забезпечує ефективне функціонування системи охорони здоров'я, особливо в його профілактичній частині. За кордоном один лікар часто працює з 4 - 6 медичними сестерами. У нас - переважно з двома. Вони здійснюють і маніпуляції, і профілактичну роботу, і ведуть документацію. Крім того наявність 2-х медичних сестер в сімейній амбулаторії потребує їхньої взаємозаміни. У зв'язку із сьогоденною складною санітарно-епідеміологічною ситуацією, для медичних сестер існує нагальна необхідність глибокого вивчення клініки, лікування, реабілітації та профілактики соціально небезпечних захворювань - туберкульозу, СНІДу, гепатиту та ін. 
Болонським освітнім процесом передбачено ступеневу систему медичної освіти. За період суверенності в Україні було відкрито 25 медичних коледжів, засновані медсестринські факультети в медичних інститутах та академіях. На даний час в Україні, відповідно до його вимог Болонської угоди, відбувається реорганізація вищих навчальних медичних закладів, зокрема 1-2 рівня акредитації (медичних училищ в медичні коледжі). Відкрито два інститути медсестринства - в Житомирі і Тернополі. Продовжено на 1 рік навчання медсестер. Розроблено нові навчальні плани та програми. Створюється система додипломної та післядипломної медсестринської освіти, з врахуванням вищої сестринської освіти, яка буде відповідати сучасним вимогам до спеціаліста. З входженням в Болонський процес в Україну надходять пропозиції готувати у наших закладах спеціалістів для зарубіжних країн. 

Найболючішим питанням сьогодення є дефіцит медичних сестер в охороні здоров'я, до того ж не тільки в Україні, а й навіть у найрозвиненіших державах. 
В Україні забезпеченість медсестрами на 10 тис. населення становить 64,8. В лікувально-профілактичних закладах станом на початок 2007 року вакантними були 6008 штатних посад медсестер. У Великій Британії у 2005 р. не вистачало 20 тис. медсестер. І це при тому, що там працюють фахівці з 95 країн світу.

2. Основні концептуальні моделі сестринської справи
На даний час у світовій практиці сестринської справи нараховується більше 30-ти концептуальних моделей сестринської допомоги. Вони містять основні положення:
обстеження пацієнта;
виявлення його проблем;
встановлення сестринського догляду;
планування сестринської допомоги;
здійснення плану сестринських втручань;
оцінка ефективності сестринського догляду.

Найбільше розповсюдження одержали 6 моделей:

еволюційно-адаптаційна (Канадська асоціація сестер);
модель поведінкової системи (Джонсон);
адаптаційна модель (Рай);
модель дефіциту самодогляду (Орем);
вдосконалена оздоровча модель (Аллен);
додатково доповнююча модель (Хендерсон);
модель по Маслоу.
1. Еволюційно-адаптаційна модель. Розглядає пацієнта як особистість, індивідуум. Джерелом проблем пацієнта є дійсні або потенційні зміни в його житті, особливо в критичні періоди, що роблять негативний вплив на стан здоров’я. Завданням сестри є надання допомоги пацієнту в досягненні і підтримці оптимального рівня здоров’я в критичні періоди життя. Сестра виступає в ролі наставника-координатора.
2. Модель розглядає пацієнта як поведінкову систему. Джерелом проблем пацієнта є функціональний і структурний стрес. Медсестра виступає в ролі регулятора і контролера. Засоби втручання це дії, які попереджують, захищають, стимулюють і розслаблюють пацієнта в ситуаціях функціонального або структурного стресу.
Очікуваний результат – адекватна поведінка пацієнта у відповідь на стресову ситуацію.
3. Адаптаційна. Джерелом проблеми пацієнта є дефіцит активності (пасивність) в результаті захворювання. Медична сестра навчає пацієнта адаптуватися до навколишнього оточення в період хвороби. Сестра виступає в ролі педагога-організатора. Засоби сестринського втручання є адаптація в результаті пристосування до умов, які змінюються.
4. Модель дефіциту само догляду розглядає пацієнта як істоту, яка може здійснювати сообслуговування.

Джерелом проблем пацієнта є нездатність здійснювати турботу про себе. Сестра виступає в ролі вчителя і контролера. Предмет втручання – порушення виконання компонентів самодогляду. Засіб втручання – асистування. Очікуваний результат – досягнення пацієнтом оптимального рівня самообслуговування.

5. Вдосконалена оздоровча модель Аллен розглядається через “сімейний фільтр”, визначається як вплив сім’ї на нього, так і вплив кожного індивідуума на сім’ю. Проблема пацієнта розглядається як проблема всієї сім’ї. Сестра виступає в ролі вчителя. Предметом втручання є втручання в сім’ю пацієнта. Засіб втручання – навчання відбувається в сімейному середовищі.

6. Додатково-доповнююча модель розглядає пацієнта у нерозривній сутності з його потребами, які людина повинна задовольнити для певної гармонії в цивілізованому суспільстві. Ця модель рекомендована європейським регіональним бюро ВООЗ для медичних сестер Європи.
Вірджінія Хендерсон виділяє 14 потреб людини:
І. Фізіологічні проблеми:
-Дихання.
-Харчування. Фізіологічні виділення.
-Рухова активність.
-Сон і відпочинок.
ІІ. Потреби в безпеці:
-Здатність вдягатися і роздягатися.
Температура тіла та її регулювання.
Здатність підтримувати особисту гігієну.
Здатність забезпечити безпеку життя.
ІІІ. Соціальні потреби:
Спілкування.
Дотримуватися звичаїв та обрядів згідно з віросповіданням.
ІV. Потреба в повазі та самоповазі:
Працездатність, задоволення.
Захоплення працею, іграми, відпочинок.
Знання, рухливий спосіб життя та задоволення допитливості.
Завдання сестри є надання допомоги пацієнту для гармонійного забезпечення всіх потреб. Сестра виступає в ролі наставника і вчителя. предмет втручань – порушення однієї з потреб. Очікуваний результат – гармонія задоволення потреб.

3.Ситуація з середнім медичним персоналом в Україні та за кордоном
Медична сестра повинна стати ключовою фігурою у профілактиці захворювань та просвіті населення щодо здорового способу життя. Саме вона відіграватиме важливу роль у вирішенні багатьох проблем, зокрема, ранньої смертності від серцево-судинних захворювань, профілактики захворювань, що передаються статевим шляхом і зменшення високого рівня небажаної вагітності, „результатом" якої є аборти. Медсестри займатимуться підтримкою пацієнтів із депресіями, а також надаватимуть допомогу невиліковно хворим пацієнтам та їхнім родинам. З "технічних" виконавців медичні сестри поступово стають повноправними партнерів сімейних лікарів, а це, в свою чергу, вимагає від них сучасних знань та навичок. Розвинені країни світу розглядають професію медичної сестри як одну з ключових професій, яка забезпечує ефективне функціонування системи охорони здоров'я, особливо в його профілактичній частині. За кордоном один лікар часто працює з 4 - 6 медичними сестерами. У нас - переважно з двома. Вони здійснюють і маніпуляції, і профілактичну роботу, і ведуть документацію. Крім того наявність 2-х медичних сестер в сімейній амбулаторії потребує їхньої взаємозаміни. У зв'язку із сьогоденною складною санітарно-епідеміологічною ситуацією, для медичних сестер існує нагальна необхідність глибокого вивчення клініки, лікування, реабілітації та профілактики соціально небезпечних захворювань - туберкульозу, СНІДу, гепатиту та ін. 
Болонським освітнім процесом передбачено ступеневу систему медичної освіти. За період суверенності в Україні було відкрито 25 медичних коледжів, засновані медсестринські факультети в медичних інститутах та академіях. На даний час в Україні, відповідно до його вимог Болонської угоди, відбувається реорганізація вищих навчальних медичних закладів, зокрема 1-2 рівня акредитації (медичних училищ в медичні коледжі). Відкрито два інститути медсестринства - в Житомирі і Тернополі. Продовжено на 1 рік навчання медсестер. Розроблено нові навчальні плани та програми. Створюється система додипломної та післядипломної медсестринської освіти, з врахуванням вищої сестринської освіти, яка буде відповідати сучасним вимогам до спеціаліста. З входженням в Болонський процес в Україну надходять пропозиції готувати у наших закладах спеціалістів для зарубіжних країн. 
Найболючішим питанням сьогодення є дефіцит медичних сестер в охороні здоров'я, до того ж не тільки в Україні, а й навіть у найрозвиненіших державах. 
В Україні забезпеченість медсестрами на 10 тис. населення становить 64,8. В лікувально-профілактичних закладах станом на початок 2007 року вакантними були 6008 штатних посад медсестер. У Великій Британії у 2005 р. не вистачало 20 тис. медсестер. І це при тому, що там працюють фахівці з 95 країн світу.
Розвинені країни світу розглядають професію медичної сестри як одну з ключових професій, яка забезпечує ефективне функціонування системи охорони здоров'я, особливо в його профілактичній частині. За кордоном один лікар часто працює з 4 - 6 медичними сестерами. У нас - переважно з двома. Вони здійснюють і маніпуляції, і профілактичну роботу, і ведуть документацію. Крім того наявність 2-х медичних сестер в сімейній амбулаторії потребує їхньої взаємозаміни. У зв'язку із сьогоденною складною санітарно-епідеміологічною ситуацією, для медичних сестер існує нагальна необхідність глибокого вивчення клініки, лікування, реабілітації та профілактики соціально небезпечних захворювань - туберкульозу, СНІДу, гепатиту та ін. 
Найболючішим питанням сьогодення є дефіцит медичних сестер в охороні здоров'я, до того ж не тільки в Україні, а й навіть у найрозвиненіших державах. В Україні забезпеченість медсестрами на 10 тис. населення становить 64,8. В лікувально-профілактичних закладах станом на початок 2007 року вакантними були 6008 штатних посад медсестер. У Великій Британії у 2005 р. не вистачало 20 тис. медсестер. І це при тому, що там працюють фахівці з 95 країн світу.
 
4.Лікувально-профілактична допомога на Україні
Лікувально-профілактична допомога на Україні - загальнодержавна система забезпечення населення всіма видами медичної допомоги із проведенням лікувально-діагностичних і профілактичних заходів. В організації лікувальних-профілактичних засобів, знайшли відбиття всі основні принципи світової охорони здоров'я, спрямованого на збереження й зміцнення здоров'я населення.
 Лікувально-профілактична допомога на Україні являє собою складну систему, що включає різні види надаваної медичної допомоги й різні типи установ
 Лікувально-профілактична допомога підрозділяється на позалікарняну, стаціонарну (лікарняну) і санаторно-курортну.
  Позалікарняна допомога, у свою чергу, диференціюється на амбулаторно-поліклінічну й швидку медичну допомогу.
 Лікувально-профілактична. розрізняється також по особливостях організації допомоги окремим соціальним групам населення - міським і сільським жителям, робітникам промислових підприємств, дітям, вагітним жінкам. 
Лікувально-профілактична допомога може бути лікарської (здійснюється особами із закінченим вищим медичним утворенням) і долікарняної (виявляється особами із середньою медичною освітою- фельдшером, медсестрою, акушеркою). Вона надається в лікувально-профілактичній установі й вдома як за місцем проживання (територіальний принцип), так і за місцем роботи (виробничий принцип).
Особливе місце займає перша медична допомога, що представляє собою комплекс термінових заходів, необхідних для порятунку життя людини й попередження можливих ускладнень при нещасних випадках, травмах, отруєннях, раптових захворюваннях. Відмінністю першої медичної допомоги, надаваної, як правило, на місці події, є те, що вона може здійснюватися не тільки медичним працівникам, але й у порядку саме- і взаємодопомоги.
Найбільш доступним й найбільш масовим видоммлікувально-профілактичної допомогия являється амбулаторно-поліклінічна допомога й швидка медична допомога. Амбулаторно-поліклінічні установи є ведучими в системі організації первинної медико-санітарної допомоги, що виявляється широкою мережею амбулаторій і поліклінік, що входять до складу лікарень, самостійними міськими поліклініками й сільськими лікарськими амбулаторіями, диспансерами, жіночими консультаціями, здравпунктами й фельдшерсько-акушерськими пунктами.
Одним з досягнень охорони здоров'я на Україні -це загальнодержавна система швидкої медичної допомоги. В основі її організації - територіальний принцип обслуговування населення, а також забезпечення своєчасності й безперервності лікувальних заходів на догоспітальному та госпітальному етапах. Цей вид допомоги визначається як медичними показаннями - допомога при загрозливі життя станах, так і тимчасовими - надання медичної допомоги в найкоротший термін, що й обумовлює необхідність її постійної мобільної готовності. До завдань служби швидкої медичної допомоги входить надання цілодобової екстреної допомоги при нещасних випадках, важких ушкодженнях, раптових захворюваннях, що загрожує життю, перевезення хворих у стаціонари за заявками лікарів (крім інфекційних хворих), профілактична робота й підготовка кадрів для служби.
Стаціонарна (лікарняна) медична допомога є лікарською й здійснюється в установах, спеціально призначених для цієї мети. Стаціонарна медична допомога виявляється в основному при захворюваннях, що вимагають комплексного підходу до діагностики й лікування, застосування складних методів обстеження, лікування з використанням сучасної медичної техніки, оперативних втручань, постійного лікарського спостереження й інтенсивного відходу.


 

 5.Основні типи лікувальних установ. 
Лікувально-профілактична установа (ЛПУ) є самостійною установою охорони здоров'я й призначена для надання різних видів медичної допомоги населенню.
 Основними типами лікувальних установ є
-лікарні: дільнична, районна, міська, центральна районна, швидкої медичної допомоги, інші спеціалізовані лікарні: інфекційна, психіатрична, дитяча й ін. Лікарні, на базі яких проводиться не тільки лікування й обстеження хворих, але й навчання студентів, називаються клінічними;
-диспансери: шкірно-венерологічний, неврологічний, туберкульозний і ін.;
-амбулаторно-поліклінічні установи: поліклініки, дитячі поліклініки, медсанчастини;
-установи охорони материнства й дитинства: пологовий будинок, будинок дитини, дитячі, жіночі й медико-генетичні консультації, молочні кухні й ін.;
-науково-дослідні інститути (кардіології, неврології й ін.);
-спеціалізовані центри: урологічний, опіковий, очний і ін.
  В даний час стаціонарна медична допомога може надаватися в різних ЛПУ. Існує слідуюча номенклатура лікарняних установ: 
  - Лікарні на водному транспорті (центральна басейна, басейна, портова, лінійна).
  - Лікарні на залізничному транспорті - (центральна, дорожня, відділкова, вузлова, лінійна).
  - Міська лікарня
  - Міська лікарня швидкої медичної допомоги.
  - Госпіталь для інвалідів Вітчизняної війни.
  - Дитяча міська лікарня.
  - Дитяча обласна лікарня.
  - Обласна лікарня.
  - Районна лікарня.
  - Дільнична лікарня.
  - Центральна міська лікарня.
  - Центральна районна лікарня
  - Центральна медико-санітарна частина.
  - Медико-санітарна частина.
  Спеціалізовані лікарні
  - Дитяча інфекційна лікарня
  - Дитяча лікарня відновлювального лікування
  - Дитяча психіатрична лікарня
  - Дитяча туберкульозна лікарня
  - Інфекційна лікарня
  - Лікарня відновлювального лікування
  - Наркологічна лікарня
  - Офтальмологічна лікарня
  - Психоневрологічна лікарня
  - Психіатрична лікарня
  - Туберкульозна лікарня
  - Фізіотерапевтична лікарня
Структура міської лікарні
На чолі об'єднаної лікарні коштує головний лікар. Він має заступників по медичній, поліклінічній і адміністративно-господарській частині. 
  Стаціонар складається з приймального відділення (централізоване чи децентралізоване), спеціалізованих палатах відділень, операційного блока і ін. 
  Лікувально-діагностична служба може бути єдиною для стаціонару і поліклініки і включати різного роду профілю лаболаторії, кабінети (ЕКГ, ренгтенівський, фізіотерапевтичний, ЛФК, масажу іін.). 
  В лікарнях як структурний елемент повинна бути аптека, патологічне відділення (морг). 
  До адміністративно-господарчої частини відноситься харчоблок, склади, пральня (якщо вони не централізовані в місті), технічний відділ, дезинфікаційна камера і т.д. 
Безпосереднє лікування хворих ведуть лікарі-ординатори, основними елементами роботи яких є ведення історії хвороби, діагностика й лікування, експертиза працездатності, реабілітація й відбудовне лікування, консультації. На одного ординатора доводиться до 20-25 хворих.
Поліклініка - це багатопрофільна, спеціалізована, учбово-профілактична установа, призначена надавати медичну допомогу на амбулаторному прийомі і вдома, а також здійснювати комплекс профілактичних заходів. 
Основний принцип роботи поліклініки-територіально-дільнічний.Територія, яка обслуговується поліклінікой, розподіляється на ділянки, за якими закріплюється дільничий лікар та дільнична медична сестра. Дільничний лікар та медична сестра несуть відповідальність за проведення всіх лікарняних та профілактичних заходів.
Дільнична медична сестра поліклініки допомагає лікарю під час прийому пацієнтів, веде різноманітну документацію, пояснює пацієнтам як зібрати той чи інший матеріал для лабораторного дослідження, як підготуватися до інструментальних та рентгенологічних досліджень,
заповнює статистичні талони, бланки направлення на дослідження, виконує назначення лікаря вдома у пацієнта, при необхідності навчає родичів пацієнта елементам догляду за ним.
Амбулаторія - відрізняється від поліклініки рівнем спеціалізації і об'ємом клініки, де прийом ведеться по не великому числу спеціальностей ( терапія, хірургія, педіатрія). Працює в сільській місцевості. 
Поліклініки розподіляються :За профілем: загальні ( територіальні), дитячі, стоматологічні, фізіотерапевтичні, курортні, консультативно-діагностичні ( спеціалізовані) 
За територіальною ознакою: міські, сільські 
За організаційною ознакою: з'єднані, самостійні 
Основні розділи роботи поліклініки: лікувально-діагностичний, 
профілактичний, організаційно-методичний, організаційно-масовий
Лікувально-діагностичний: постановка діагнозів, призначення лікування, напрями на консультацію, напрями на дослідження, напрям на санаторно-курортне лікування, напрям на дієтичне харчування, а також експертна робота - експертиза непрацездатних тимчасово і напрям на експертизу непрацездатних постійно, це консультаційні питання, це експертні питання при встановленні виду непрацездатності.
Профілактичний напрям роботи складається з трьох частин: 
диспансеризація хворих 
Диспансеризація-це організація систематичного спостереженя за здоровям населення, вивчення умов праці та повсякденного життя, виявленя пацієнтів з хронічними захворюваннями.
санітарно-протиепідемічні заходи 
прищепні заходи


6. Структура та організація роботи стаціонару
  Виходячи із основних функцій і типічних рис традиційної моделі лікарні виділяють наступні основні структурні частини стаціонару: приймальне відділення, профілюючі лікувальні відділення, відділення спеціальних видів лікування, відділень діагностичної служби і інші. 
  Приймальне відділення стаціонару лікарні може бути централізованим (для всієї лікарні) або децентралізоване (для окремих профільних структурних її частин). 
інші. 
  Приймальне відділення стаціонару лікарні може бути централізованим (для всієї лікарні) або децентралізоване (для окремих профільних структурних її частин). 
  Основні задачі приймального відділення: 
  1. Прийом хворих, постановка діагнозу і вирішення питання про необхідність госпіталізації.
  2. Реєстрація хворих і обхід руху в стаціонарі.
  3. Медична сортировка хворих.
  4. Надання при необхідності невідкладної медичної допомоги.
  5. Санітарна обробка хворих (в ряді випадків).
  6. Виконання функцій довідкового центру про стан хворих. 
  Самостійні штатні посади чергових лікарів прийомних відділень установленні в лікарнях, що мають 500 ліжок і більше, а в лікарнях з числом ліжок менше чергують по черзі всі ординатори лікарні. 
  В лікарнях на 200 ліжок і більше в штаті приймального покою є лікар – завідуючий відділенням, а також середній і молодший медичний персонал. При наявності самостійних штатних посад лікарів в приймальному відділенні, хворих поступаючих в години роботи лікарів відділень, окрім лікарів приймального відділення, оглядають ординатори відповідних відділень. 
  В крупних багатопрофільних лікарнях цілодобове чергування в приймальному відділенні забезпечує бригада лікарів, що складається з хірурга, травматолога, терапевта і рентгенолога. 
  Лікарі інших спеціальностей(гінеколог, уролог, нейрохірург, нервопатолог і ін.) чергують, як правило, в відповідних профільних відділеннях і при необхідності їх викликають в приймальне відділення на косультацію. 
  Після огляду хворого із приймального відділення направляють або в спеціалізоване (якщо встановлений діагноз), або в діагностичне відділення (палату), що входить структурно і територіально в приймальне відділення. 
  Однією з функцій стаціонару лікарні є боротьба з внутрішньолікарняними інфекціями, наявність яких ускладнює лікування хворих, призводить до важких ускладнень і підвищенню длительность тривалості лікування.
 
7.Структура та організація праці лікувального відділення. Історія хвороби
  Найбільш оптимальною кількостю ліжок в відділенні лікарні прийнято наявність 60-70 ліжок. В таких відділеннях є найбільш оптимальні штати, необхідний набір примішень, більше можливостей для установки сучасного обладнання, техніки і т. ін. 
 Структура лікувального відділення:
Палати для пацієнтів
Санітарний вузол ( ванна, душ, туалет, гігієнічна кімната для жінок)
Процедурний кабінет ( для виконання внутрішньовенних ін′єкцій)
Маніпуляційні кабінети ( гіпсу вальний кабінет), (оглядовий кабінет)
Буфетна
Ординаторська ( кабінет для лікарів)
Кабінет завідуючого відділенням
Кабінет старшої медичної сестри
Сестринська
Палати лікувального відділення повинні бути просторими, світлими, здостатньою вентиляцією.
В залежності від профілю терапевтичного відділення в ньому виділяють приміщення для спеціалізованих кабінетів ( наприклад, в кардіологічному відділенні- кабінет ЕКГ, в гастроентерологічному-кабінет для взяття шлункового соку та для дуоденального зондування).
  Лікувальні відділення зв'язані з загальними для лікарні допоміжними медичними і господарськими службами, а в крупних лікарнях - з загальними для лікарні клінічними і іншими лабораторіями. 
  Штати медичного персоналу відділення стаціонару створюється в залежності від кількості ліжок, типу і профілю установи. Основними в штатній структурі відділення стаціонару являються домінантності завідуючого відділенням, лікар-ординатора, старшої медичної сестри, медичної сестри, сестри-господарки. 
  В крупних відділеннях є підлеглі: старшій медичній сестрі, сестри господарки, безпосередньо відповідальні за господарський стан відділення. 
  В хірургічних відділеннях старші операційні медичні сестри. Безпосереднє лікування хворих в стаціонарі ведуть лікарі - ординатири. На одну посаду лікарі - ординатира припадає в середньому 25 ліжок з деякими відхиленнями в залежності від профілю стаціонару. 
  Робота в відділенні зранку починається з ранкової конференції, так званої "п'ятихилинки". 
  Щоденно ординатор відділення одержує інформацію від нічного чергового медичного персоналу про стан хворих, прогнозу поступивших хворих, знайомство з результатами лабораторних, рентгенологічних і інших досліджень, проводять обхід хворих в супроводі медичної сестри. Після обходу лікар приступає до виконання лікувальних і діагностичних маніпуляцій. 
  В хірургічних відділеннях призначені операції проводяться хірургами часто до щоденнго обходу хворих, а в ряді випадків хірурги проводять обхід своїх хворих після роботи в операційній. 
  Після цього лікарі заповнюють історії хвороби хірургічних хворих. 
  Історія хвороби має дуже велике значення в загальному курсі ведення хворих в стаціонарі - це важливий медичний документ. 
  Можна виділити декілька головних функцій історії хвороби: 
  1. Має велике практичне значення - в ній охоплена основна лікувально-діагностична інформація про хворого. В ній відображається динаміка протікання захворювання. 
  2. Має практичне значення для навчання студентів, ординаторів, аспірантів,бмедичних сестер. 
  3. Має наукове значення. Багато клініко-анатомічних заключень основані на даних історії хвороби. 
  4. Юридичне значення - в ряді випадків смерті основним документом, що є головним свідком звинувачування або захисту лікаря, медичного персоналу, коли виникає необхідність судово-медичного слідства. 
  При виписці хворих ординатор складає епікриз - коротке заключення про протікання захворювання і стану до моменту виписки. 
  З історією хвороби виписаних, а також померлих, ординатор знайомить завідуючого відділенням.
 
8. Посадові обов′язки палатної медичної сестри
І. Загальна частина. 
На посаду палатної медичної сестри призначається особа із середнім медичною освітою. Призначається й звільняється головним лікарем лікарні по поданню завідувача відділенням відповідно до діючого законодавства.
Безпосередньо підкоряється старшій медичній сестрі відділення.
У своїй роботі керується розпорядженнями 
посадових осіб, які вище по статусу згідно дійсної інструкції.
ІІ. Обов'язки
1. Здійснює догляд і спостереження за хворими на основі принципів медичної деонтології.
2. Вчасно й точно виконує призначення лікаря ;у випадку невиконання призначень, незалежно від причини, негайно доповідає про цьому лікареві .
3. Організує своєчасне обстеження хворих у діагностичних кабінетах, у лікарів-консультантів у лабораторії.
4. Спостерігає за станом хворого, фізіологічними відправленнями, сном. Про виявлені змін доповідає лікареві .
5. Негайно повідомляє лікареві, а в його відсутності завідувачеві відділенням або черговому лікареві про раптове погіршення стану хворого.
6. Бере участь в обході лікарів у закріплені за нею палатах.
доповідає про стан хворих, записує призначене лікування й догляд за хворими, стежить за виконанням призначень.
7. Здійснює санітарно-гігієнічне обслуговування фізично ослаблених і важко хворих (вмиває, годує, дає воду промиває в міру потреби рот, очі, вуха й т.д.).
8. Приймає й розміщає в палаті хворих, попередньо проконтролювавши санітарну обробку, хворих, що надійшли знову.
9. Перевіряє передачі хворим з метою недопущення прийому
протипоказаної їжі й напоїв.
10. Ізолює хворих в агональному стані, є присутнім при смерті, викликає лікаря для констатації смерті, підготовляє трупи померлих для передачі їх у морг.
11. Здає чергування по палатах у ліжку хворих. Приймаючи чергування, оглядає закріплені за нею приміщення, стан електроосвітлення, наявність твердого й м'якого інвентарю, медичного встаткування й інструментарію, медикаментів. Розписується за прийом чергування в щоденнику відділення.
12. Контролює виконання хворими і їхніми родичами режиму дня відділення. Про випадки порушення режиму медична сестра доповідає старшій медичній сестрі.
13. Керує роботою молодшого медичного персоналу й контролює виконання ними правил внутрішнього трудового розпорядку.
14. Один раз на тиждень робить зважування хворих, відзначаючи вагу хворого в історії хвороби. Всім хворим, що надійшли, вимірює температуру тіла 2 рази в день, записує показники в температурний аркуш.
15. При виявленні у хворого ознак інфекційного захворювання негайно сповіщати про цей факт лікаря , за його розпорядженням ізолювати хворого й негайно провести поточну дезінфекцію.
16. По призначенню лікаря здійснює підрахунок пульсу, подиху, вимірює добову кількість сили, мокротиння й т.д., записує ці дані в історію хвороби.
17. Стежить за санітарним змістом закріплених за нею палат, а також особистою гігієною хворих (догляд за шкірою, ротом, стрижкою волосся й нігтів), за своєчасним прийомом гігієнічних ванн, зміною натільної й постільної білизни, записує зміну білизни в історію хвороби.
18. Піклується про своєчасне постачання хворих всім необхідним для лікування 
19. У випадку змін у стані хворого, що вимагають термінових мір, ставить про це в популярність лікаря відділення, а в його відсутність лікарів негайно викликає чергового лікаря, надає екстрену долікарняну допомогу.
20. Стежить, щоб хворі одержували їжу відповідно до призначеної
дієти.
21. Стежить, щоб видані хворим ліки були прийняті в її присутності.
22. Підвищує свою професійну кваліфікацію шляхом відвідування науково-практичних конференцій для середнього медичного персоналу й приймає участь в конкурсі на звання "Краща за професією".
23. Веде необхідну облікову документацію.
24. Під час відсутності сестри-господарки разом із санітаркою відповідає за цілісність отриманої білизни для хворих.
25. Під час відсутності старшої медичної сестри супроводжує під час обходу лікарів відділення, чергового лікаря, представників адміністрації. Заносить у щоденник відділення всі зроблені зауваження й розпорядження.
ІІІ. Права.
Палатна медична сестра має право:
1. Під час відсутності лікаря надавати екстрену долікарняну допомогу хворим відділення.
2. Підвищувати свою професійну кваліфікацію на спеціальних курсах у встановленому порядку.
3. Віддавати розпорядження санітарці й контролювати їхнє виконання.
4. Одержувати інформацію, необхідну для виконання своїх обов'язків.
ІV. Відповідальність.
1. Відповідає за нечітке або несвоєчасне виконання обов'язків, передбачених дійсною інструкцією й правилами внутрішнього трудового розпорядку лікарні.
 

9. Особиста гігієна медичного персоналу
Розрізняють три рівні обробки (деконтаминації) рук: соціальний, гігієнічний і хірургічний.
Асептикою - комплекс заходів, спрямованих на запобігання проникненню мікробів у рану. В основу асептики покладене правило: все, що стикається з раною (руки медичного персоналу, інструменти, перев'язувальний і шовний матеріал, операційна білизна, повітря в операційній та перев'язочній), має бути стерильним.
Особливе значення для додержання асептики має стан рук медичного персоналу. На шкірі рук міститься дуже багато мікробів. Вони є не лише на її поверхні, але й у порах, численних складках, волосяних цибулинах, потових і сальних залозах. Особливо багато мікробів під нігтьовими пластинками. Тому нігті на руках у медичного персоналу мають бути коротко підстрижені. Осіб, які мають тріщини, садна, подряпини, задирки, мозолі, гнійнички та інші запальні процеси, не допускають до операцій. Щоб шкіра рук була еластичною та м'якою, її на ніч змащують вазеліном чи ланоліновим кремом. Обробку гнійних ран медична сестра повинна проводити в гумових рукавичках. Важливою передумовою стерильності рук є обов'язок хірурга, операційної сестри, акушерки оберігати свою шкіру від всіляких травм і забруднень.
Обслуговуючий персонал стаціонарів повинен мати комплект змінного робочого одягу, що слід зберігати в індивідуальних шафках. Медична сестра лікувального відділення повинна бути бездоганно охайна й акуратна. Края робочого одягу повинні повністю закривати особистий одяг. Волосся повинні повністю закриватися шапочкою. Змінне взуття - з нетканого матеріалу, доступного для дезінфекції. Знаходження в робочих халатах і взутті за межами лікувальної установи забороняється. Лікарі, медсестри, акушерки повинні обов'язково мити руки шляхом дворазового намилювання перед оглядом кожного пацієнта або виконанням процедур, а також після виконання "брудних" процедур (збирання приміщення, зміни білизни, відвідування туалету й т.д.
  Показання для проведення гігієнічної антисептки
До та після контакту з інфекційними хворими ( хворі на СНІД, вірусний гепатит, дизентерію, стафілококову інфекцію
Після контакта з випорожненнями хворих (гній, кров, мокротиння, випорожнення, сеча)
До та після мануальних та інструментальних досліджень та втручань, не зв’язаних з проникненням в стерильні порожнини
після відвідувань в інфекційних стаціонарах та відділеннях
після відвідування туалету
перед відходом додому

Існує багато способів очистки шкіри рук. Метод Фюрбрінгера. Руки миють теплою проточною водою двома стерильними щітками (кожною по 5 хв.) з милом. Спочатку обробляють пальці, потім долоні, тильні поверхні кисті й передпліччя. Під час миття і змивання мильної піни руки тримають догори кистями. Після витирання рук стерильними серветками (спочатку кисті, а потім передпліччя) їх обробляють 3 хв. 70 % етиловим спиртом і 3 хв. — розчином дихлориду ртуті (1:1000). Нігтьові ложа змащують 5 % або 10 % розчином йоду спиртовим.
Альфельд дещо змінив метод Фюрбрінгера. Він виключив дихлорид ртуті, а натомість для фіксації бактерій, що метод Спасокукоцького — Кочергіна ґрунтується на розчиненні на поверхні та в порах шкіри жирів за допомогою лужного розчину аміаку і вимиванні разом з ними бактерій. Після миття під проточною водою з милом без щіток руки миють послідовно в двох тазах у свіжо приготованому 0,5 % розчині аміаку стерильними серветками по 3 хв. (мал. 3). Після просушування рук стерильними серветками або рушником їх протягом 5 хв. обробляють 96 % етиловим спиртом, а кінчики пальців змащують 5 або 10 % розчином йоду спиртовим.
Обробка рук первомуром (препарат С-4). Для приготування вихідного розчину змішують 171 мл 33 % розчину перекису водню і 69 мл мурашиної кислоти: Суміш розводять водою до 1 л і ставлять на 1 —1,5 год. в холодильник. Потім 120 мл вихідного розчину розводять водою до 5 л. Цього розчину достатньо для послідовної обробки рук 10 осіб. Розчин зберігають протягом 6—8 год. 

Раскрутка сайта - регистрация в каталогах PageRank Checking Icon Яндекс цитирования