Это важно.

Мы предлагаем удобный сервис для тех, кто хочет купить – продать: земельный участок, дом, квартиру, коммерческую или элитную недвижимость в Крыму. http://crimearealestat.ucoz.ru/ Перепечатка материалов разрешена только при условии прямой гиперссылки http://allmedicine.ucoz.com/

Поиск

Реклама

Statistics


Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Нас смотрят

free counters

Ссылки.

Мы предлагаем удобный сервис для тех, кто хочет купить – продать: земельный участок, дом, квартиру, коммерческую или элитную недвижимость в Крыму. http://crimearealestat.ucoz.ru/

Чат

192 Жіноча статева система .Розвиток жіночої статевої системи. Гормональна регуляція діяльності жіночої статевої системи. Статева диференційовка гіпоталамуса. Зовнішні статеві органи

На відміну від чоловічої, жіноча полова система забезпечує не тільки утворення статевих клітин і синтез гормонів, але й виношування й вигодовування потомства. У зв'язку із цим вона побудована трохи складніше й має більше тонкі й складні механізми регуляції, порушення яких частіше приводить до патології. 
Жіноча статева система представлена: 
статевими и залозами (яєчниками); 
допоміжними зовнігонадними органами; 
двома матковими трубами; 
маткою;
піхвою;
зовнішніми статевими органами;
молочними залозами.
Розвиток жіночої полової системи
Після індиферентної стадії на 4-ому тижні внутрішньоутробного розвитку й після утворення статевих валиків, статеві шнури, що містять епітеліальні клітини статевих валиків і гонобласти жовточного мішку проникають в строму первинної нирки Парамезонефральна протока утворюється на індиферентній стадії шляхом розщеплення мезопротоку. Він дає початок яйцепроводам, а в місці злиття дистальних відділів правого й лівого пармезонефрального протоки утвориться матка й піхва. Мезонефральна протока редукується. Дубликатура очеревини утворить судинну ніжку яєчника - мезовариум, за допомогою якої яєчник прикріплюється до стінки очеревиною порожнини. 
Судини проростають у центральну частину первинної нирки . Утворюючи разом із залишками мезонефридія мозкову речовину яєчника. Коркова речовина утворюється при вростанні статевих шнурів у периферію первинної нирки Мезенхіма коркової речовини диференціює статеві валики на комплекс клітин, усередині кожної групи знаходиться оогонія, оточена шаром епітеліальних кліток. Так утворяться самі первинні (преморбитні) фолікули. Вони розташовуються в подкапсульній корковій речовині, у кількості 300 000 - 400 000 до кінця ембріонального розвитку. 
Ще в ембріогенезі оогония преморбитних фолікулів вступає у фазу роста, начинается підготовка до мейозу (фазу лептонеми), формується блискуча оболонка, що містить гіалуронову кислоту, збільшення об’єму цитоплазми. Ці процеси йдуть тривалий час до статевого дозрівання й не залежать від гіпофизарного гормону фоллікулостимулючого гормону й лютеїнізуючого гормону. Подальші перетворення (великий ріст фолікулів)
Гормональна регуляція діяльності жіночої статевої системи
Як згадувалося, фолікули починають рости ще в яєчниках зародка. Первинний ріст фолікулів (т.зв. "малий ріст") у яєчниках зародка не залежить від гормонів гіпофіза й приводить до виникнення фолікулів з невеликою порожниною. Для подальшого росту (т.зв. "великого росту") фолікулів необхідно стимулюючий вплив аденогіпофизарного фоллтропіну (ФСГ) на продукування клітинами фолікулярного епітелію (zona granulosa) естрогенів і додатковий вплив невеликих кількостей лютропіну (ЛГ), що активує інтерстиціальні клітини (theca іnterna). До закінчення росту фолікула зростаючий вміст лютропіну в крові викликає овуляції й утворення жовтого тіла. Фаза ж розквіту жовтого тіла, протягом якої воно продукує і секретирує прогестерон, підсилюється й подовжується завдяки точному впливу аденогіпофизарного пролактину.
Місцем додатка прогестерона є слизова оболонка матки, що під його впливом підготовляється до сприйняття заплідненої яйцевої клітини (зиготи). У той же час прогестерон інгибірує ріст нових фолікулів. Поряд з виробленням прогестерону в жовтому тілі зберігається слабе вироблення естрогенів. Тому наприкінці фази розквіту жовтого тіла знову відзначається надходження невеликих кількостей естрогенів у циркуляцію.
Нарешті, у фолікулярній рідині зростаючих фолікулів і зрілих (пухирчастих) фолікулів поряд з естрогенами виявляється ще й білковий гормон гонадокринин (очевидно, ідентичний інгибіну насінників), що пригнічує ріст овоцитів і їхнє дозрівання. Гонадокринин, як і естрогени, виробляються клітинами зернистого шару. Передбачається, що гонадокринин, діючи безпосередньо на інші фолікули, викликає в них загибель овоциту й подальшу атрезію цього фолікула. Атрезію варто розглядати як запобігання утворення надлишкової кількості яйцеклітин (тобто суперовуляції). Якщо ж овуляція зрілого фолікула за якимись причинами не наступає, то вироблений у ньому гонадокринин забезпечить його атрезію й ліквідацію.
Статева диференційовка гіпоталамуса. Безперервність чоловічої статевої функції й циклічність жіночої пов'язані з особливостями секреції лютропіну гіпофізом. У чоловічому організмі як фолітропін, так і лютропін секретується одночасно й рівномірно. Циклічність же жіночої статевої функції обумовлюється тим, що виділення лютропіну з гіпофіза в циркуляцію відбувається не рівномірно, а періодично, коли гіпофіз викидає в кров підвищену кількість цього гормону, достатнє для виклику овуляції й розвитку жовтого тіла в яєчнику (так звана овуляційна квота лютропіну). Гормонопоетичні функції аденогипофізу регулюються аденогіпофизотропними нейрогормонами медіобазального гіпоталамуса.
Гіпоталамічна регуляція лютеїнізуючої функції передньої частки гіпофіза здійснюється двома центрами. Один з них ("нижчий" центр), що перебуває в туберальних ядрах (аркуатном і вентромедіальному) медіобазального гіпоталамуса, активує передню частку гіпофіза до безперервної тонічної секреції обох гонадотропинів. При цьому кількість виділюваного лютропіну забезпечує лише секрецію естрогенів яєчниками й тестостерону насінниками, але занадто мало для виклику овуляції й утворення жовтого тіла в яєчнику. Інший центр ("вищий", або "овуляторный") локалізується в преоптичній області медіобазального гіпоталамуса й модулює діяльність нижчого центра, у результаті чого останній активує гіпофіз до масивного викиду "овуляторной квоти" лютропіну.
При відсутності впливу андрогену преоптичний овуляторный центр зберігає здатність періодично збуджувати діяльність "нижчого центра", як це властиво жіновий статі. Але в зародка чоловічої статі завдяки наявності в його організмі чоловічого статевого гормону даний овуляторный центр гіпоталамуса маскулінізується Критичний період, після якого овуляторный центр втрачає здатність модифікуватися за чоловічим типом й остаточно закріплюється в якості жіночого, обмежується в людського плоду кінцем внутрішньоутробного періоду.
Зовнішні статеві органи
Переддень піхви вистелений багатошаровим плоским епітелієм. У переддень піхви відкриваються дві залози передодня (бартолінові залози). За формою ці залози альвеолярно-трубчасті, утворені призматичним епітелієм, секретують слиз. У малих губах покриваючий їхній багатошаровий епітелій злегка зроговіває, а базальний шар його пігментований Основу малих губ становить пухка волокниста сполучна тканина, багата еластичними волокнами й кровоносними судинами. У ній закладені численні сальні залози.Великі статеві губи представляють собою складки шкіри з інтенсивними прошарками жирової тканини. У великих губах багато сальних і потових залоз.
Клітор за ембріональним розвитком й будовою відповідає дорсальній частині чоловічого статевого члена. Він складається із двох еректильних пещеристих тіл, що закінчуються головкою, що покрита багатошаровим плоским епітелієм, злегка зроговілим
Інервація. Зовнішні статеві органи, особливо клітор, інтенсивно вистелені різними рецепторами. В епітелії цих органів розгалужуються вільні нервові закінчення. У сполучнотканинних сосочках власної пластинки їхньої слизової оболонки перебувають дотикальні нервові тільця, а в дермі - інкапсульовані генітальні тільця. У великих губах і кліторі зустрічаються також пластинчасті тільця.
193Яєчник дорослої жінки. Ендокринні функції яєчників
 Поверхня органу оточена білковою оболонкою (tunіca albugіnea), утвореною щільною волокнистою сполучною тканиною, покритою мезотелієм очеревини. Вільна поверхня мезотелія насичена мікроворсинками. При цьому самі клітини мезотелію мають не плоску, а кубічну форму. Під білковою оболонкою розташовується коркова речовина, а глибше - мозкова речовина яєчника.
Коркова речовина (cortex ovarіі) утворена фолікулами різного ступеня зрілості, розташованими в сполучнотканинній стромі. Виділяють 4 типи фолікулів: 
примордіальні;
первинні;
вторинні;
третинні.
Примордиальні фолікули складаються з овоцита (у диплотені профази мейозу), оточеного: одним шаром плоских клітин фолікулярного епітелію й базальною мембраною (цього епітелію). Примордиальні фолікули - основний тип фолікулів у яєчниках жіночого організму, що не досяг статевої зрілості.
Первинні фолікули. В міру росту фолікулів збільшується розмір самої статевої клітки. Навколо цитолеми з'являється вторинна, блискуча зона (zona pellucіda), зовні від якої розташовуються в 1...2 шаруючи кубічні фолікулярні клітки на базальній мембрані. У цитоплазмі цих клітин на стороні, зверненої до овоциту, добре розвинені апарат Гольджі із секреторними включеннями, рибосоми й полірибосоми. На поверхні клітин візуалізуються два види мікроворсинок: одні проникають у блискучу зону, а інші забезпечують контакт між фолікулоцитами. Подібні мікроворсинки є й на цитолемі овоциту. У період розподілу дозрівання мікроворсинки коротшають і навіть зникають. Такі фолікули, що складаються з: зростаючого овоцита, що формується блискучої зони й шару кубічного фолікулярного епітелію, називаються первинними фолікулами.
Характерною рисою цих фолікулів є утворення блискучої зони, що складається з мукопротеїнів і глікозаміногликанів, які серктуються як овоцитом, так і фолікулярним епітелієм. У незабарвленому вигляді вона виглядає прозорою, блискучою, тому й одержала свою назву zona pellucіda. 
У міру збільшення зростаючого фолікула навколишня його сполучна тканина ущільнюється, даючи початок зовнішній оболонці фолікула - т.зв. тека (theca follіculі).
Вторинні фолікули. Подальший ріст фолікула обумовлений розростанням одношарового фолікулярного епітелію й перетворенням його в багатошаровий епітелій. Епітелій секретує фолікулярну рідину (lіquor follіculі), що накопичується в порожнині, що формується, фолікула й містить стероїдні гормони (естрогени). При цьому овоцит з оточуючою його вторинною оболонкою й фолікулярними клітинами у вигляді яйценосного горбка (cumulus oophorus) зміщується до одного полюса фолікула. Надалі в теку вростають численні кровоносні капіляри й вона диференціюється на два шари - внутрішній і зовнішній. У внутрішній теці (theca іnterna) навколо капілярів, що розгалужуються, розташовуються численні інтерстиційні клітини, що відповідають інтерстиціальним клітинам насінника (гландулоцитам). Зовнішня тека (theca follіculі externa) утворена щільною сполучною тканиною.
Такі фолікули, у яких формується фолікулярна порожнина, а тека складається із двох шарів, - називаються вже вторинними фолікулами (follіculus secundorіus). Овоцит у цьому фолікулі вже не збільшується в обсязі, хоча самі фолікули за рахунок нагромадження в їхній порожнині фолікулярної рідини різко збільшуються. При цьому овоцит з навколишнім його шаром фолікулярних кліток віддавлюється до верхнього полюса зростаючого фолікула. Цей шар фолікулярних клітин одержав назву "променистий вінець", або corona radіata.

Зрілий фолікул, що досяг свого максимального розвитку й включає одну порожнину, заповнену фолікулярною рідиною, називається третинним, або пухирчастим фолікулом (follіculus ovarіcus tertіarіus), або ж Граафовим пухирцем. Клітки променистого вінця, безпосередньо оточуючі зростаючий овоцит, мають довгі гіллясті відростки, що проникають через блискучу зону й сягають поверхні овоцита. По цих відростках до овоциту від фолікулярних клітин надходять живильні речовини, з яких у цитоплазмі синтезуються ліпопротеїди жовтку, а також інші речовини.
Пухирчастий (третинний) фолікул досягає такого розміру, що випинає поверхню яєчника, причому яйценосний горбок з овоцитом виявляється у виступаючій частині пухирця. Подальше збільшення об’єму пухирця, переповненого фолікулярною рідиною, призводить до розтягування й витонченню як його зовнішньої оболонки, так і білкової оболонки яєчника в місці прилягання цього пухирця з наступним розривом і овуляцією.
Між фолікулами зустрічаються атретичні тіла (corpus atretіcum). Вони формуються з фолікулів, що припинили свій розвиток на різних стадіях.
Під корковою речовиною в яєчнику розташовується мозкова речовина (medulla ovarіі), що складається зі сполучної тканини, у якій проходять магістральні кровоносні посудини й нерви, а також епітеліальні тяжі - залишки канальців первинної нирки
Ендокринні функції яєчників
У той час як чоловічі статеві залози протягом своєї активної діяльності безупинно виробляє статевий гормон (тестостерон), для яєчника характерна циклічна (почергова) продукція эстрогенів і гормону жовтого тіла - прогестерону.
Естрогени (естрадіол, естрон і естриол) виявляються в рідині, що накопичується в порожнині зростаючих і зрілих фолікулів. Тому ці гормони раніше називалися фолікулярними, або фолікулінами. Яєчник починає інтенсивно продукувати естрогени при досягненні жіночим організмом статевої зрілості, коли встановлюються в статеві цикли, які в нижчих ссавців проявляються регулярним настанням тічки (oestrus) - виділенням пахучого слизу з піхви. Тому гормони, під впливом яких наступає тічка, одержали назву естрогенів.
Вікове загасання діяльності яєчників (період менопаузи) приводить до припинення статевих циклів.
Васкулярізація. Для яєчника характерний спиралевидный хід артерій і вен і їхнє рясне розгалуження. Розподіл судин у яєчнику перетерплює зміни у зв'язку із циклом фолікулів. У період росту первинних фолікулів у внутрішній оболонці, що розвивається, формується судинне сплетення, складність якого зростає вчасно овуляції й формування жовтого тіла. Надалі в міру зворотного розвитку жовтого тіла судинне сплетення редукується. Вени у всіх частинах яєчника зв'язані численними анастомозами, і ємність венозної мережі значно перевищує ємність артеріальної системи.
Інервація. Нервові волокна, що входять у яєчник, як симпатичні, так і парасимпатичні, утворюють мережі навколо фолікулів і жовтих тіл, а також у мозковій частині. Крім того, у яєчниках виявляються численні рецептори, через які аферентні сигнали надходять у ЦНС і досягають гіпоталамусу
194Будова яйцепроводів і матки
Анатомічно яйцепроводи складаються з воронковой, ампулярной, истмической і маткової частин. Вони є органами оболонкового типу, стінка утворена трьома оболонками: слизовою, м'язовою і серозною (у матковій частині серозна оболонка відсутня). Слизова складається із двох шарів: 
епітеліального, котрий представлений одношаровим призматичним епітелієм двох видів:війчастий і залозистий; власної пластинки. 
У власній пластинці зустрічаються децидуальні клітини - великі полігональні клітки богаті глікогеном. М'язова оболонка складається із внутрішніх циркулярних і зовнішнього поздовжнього шарів. В істмичному і матковому відділах з'являється третій шар - внутрішній поздовжній, котрий забезпечує розширення просвіту яйцепроводів для вільного проходження зародка, що розвивається. Перистальтичне скорочення м'язової оболонки спричиняються просування яйцеклітини по яйцепроводу до матки. Зовнішня оболонка - серозна, складається з мезотелія й шару пухкої волокнистої неоформленої сполучної тканини.
Функції яйцепроводів:
захоплення яйцеклітини й забезпечення пересування її в порожнину матки;
секреторна функція - маткові труби виробляють слиз, що сприяє пересуванню яйцеклітини, епітеліоцити секретують простагландини;
яйцепроводи забезпечують ранні етапи ембріогенезу.
Функції матки:
забезпечення розвитку плода;
забезпечення процесу пологів;
секреторна функція - вироблення слизуватого секрету;
участь в утворенні плаценти (материнської частини);
ендокринна функція - вироблення простагландинов, релаксину, полових гормонів.
Будова матки
Матка - орган оболонкового типу, що складає із трьох оболонок. Ці оболонки мають специфічні назви:
Слизова оболонка називається ендометрієм. Ендометрій нерухомо з'єднується з міометрієм, тому що підслизової оболонки немає. Ендометрій складається із двох шарів: епітелію (одношарового циліндричного), що містить ті ж типи клітин, що й епітелій яйцепроводів: секреторної й миготливі; і власної пластинки слизової оболонки. У власній пластинці слизової оболонки знаходяться прості трубчасті залози, що складаються із шийки, тіла й дна, секретируючі слиз. Максимум секреторної активності покривного епітелію ендометрія відзначається до моменту овуляції, а епітелію маткових залоз - у лютеїнову фазу. У функціональному відношенні ендометрій ділиться на два шари: базальний (глибокий) і функціональний. Такий поділ ендометрія пов'язане з тим, що функціональний шар руйнується під час менструації. Будова ендометрія по-різному в різні фази менструального циклу;
м'язова - міометрій. Міометрій добре розвинений, має товщину до 1,5 см, що ще більше зростає при вагітності. Утворюється міометрій трьома шарами гладкої м'язової тканини: внутрішній шар називається підслизовим, має косий напрямок міоцитів; середній - судинним - циркулярний. У ньому містяться численні великі кровоносні судини. Розташування великих судин у м'язовій оболонці має велике значення: скорочення середнього шару міометрію веде до зупинки післяпологової кровотечі. Тому що міометрій має більшу товщину, у ньому можна виділити паренхіму (сукупність міоцитів) і строму - прошарок пухкої волокнистої неоформленої сполучної тканини; зовнішній шар міометрія - надсудинний, має косий напрямок гладких міоцитів, але їхній хід протилежний такому у внутрішньому шарі. Між шарами міоцитів міометрія знаходиться пухка волокниста неоформлена сполучна тканина;

серозна - периметрієм. Периметрій утворений мезотелієм і пластинкою пухкої волокнистої сполучної тканини. Він оточує матку на більшому протязі (непокритими залишаються передня й бічна поверхні надпіхвової частини шийки матки). Тут навколо шийки матки є скупчення жирової тканини, що називається параметрієм.
Васкуляризація матки
Матка одержує харчування з маткової артерії, що віддає в товщу матки галузі. У судинному шарі міометрія ці гілки штопороподібно закручуються, що сприяє, їх пережаттю під час скорочення міометрія. Увійшовши в ендометрій, артерії що приносять розділяються на більше дрібні артерії двох типів: прямі й спиралевидні. Прямі артерії кровопостачають базальний шар ендометрія, не виходячи за його межі. І ті, і інші артерії розпадаються на артеріоли, а потім капіляри. Вени функціонального шару формують клубочки
Лімфатична система добре розвинена. Починаючись сліпо в ендометрії, лімфатичні капіляри зливаються тут у широкопетлисту глибоку мережу, що за допомогою лімфатичних судин міометрія з'єднується з периметральну лімфатичну мережу.
195Генеративна функція яєчників –овогенез. Овуляція
Овогенез відрізняється від сперматогенезу рядом особливостей і проходить у три стадії:розмноження;росту;дозрівання.
Перша стадія - період розмноження оогоніїв - здійснюється в період внутрішньоутробного розвитку, а в деяких видів ссавців і в перші місяці постнатального життя, коли в яєчнику зародка відбувається розподіл оогоніїв і формування первинних фолікулів. Період розмноження завершується вступом клітини в мейоз, - початком диференційовки в овоцит 1-го порядку. Мейотичний розподіл зупиняється в профазі, і на цій стадії клітини зберігаються до періоду полового дозрівання організму.
Друга стадія - період росту - протікає у функціонуючому зрілому яєчнику (після полового дозрівання дівчинки) і складається в перетворенні овоцита 1-го порядку первинного фолікула в овоцит 1-го порядку в зрілому фолікулі. У ядрі зростаючого овоцита відбуваються кон'югація хромосом і утворення тетрад, а в їхній цитоплазмі накопичуються жовточні включення. 
Третя (остання) стадія - період дозрівання - починається утворенням овоцита 2-го порядку й завершується виходом його з яєчника в результаті овуляції. Період дозрівання, як і під час сперматогенезу, включає два розподіли, причому друге треба за першим без інтеркинеза, що приводить до зменшення (редукції) числа хромосом удвічі, і набір їх стає гаплоидным. При першому розподілі дозрівання овоцит 1-го порядку ділиться, у результаті чого утворюється овоцит 2-го порядку й невелике редукційне тільце. Овоцит 2-го порядку одержує майже всю масу накопиченого жовтка й тому залишається настільки ж великим по обсязі, як і овоцит 1-го порядку. Редукційне ж тільце являє собою дрібну клітку з невеликою кількістю цитоплазми, що одержує по однієї диаде хромосом від кожної тетрады ядра овоцита 1-го порядку. При другому розподілі дозрівання в результаті розподілу овоцита 2-го порядку утворяться одна яйцеклітина й друге редукційне тільце. Перше редукційне тільце іноді теж ділиться на дві однакові дрібні клітки. У результаті цих перетворень овоцита 1-го порядку утворяться одна яйцеклітина й два або три редукційних (т.зв. полярних) тільця. 
Стадія формування - на відміну від сперматогенезу, в овогенезе відсутня.
Гоноцити, що мігрують із первинної ектодерми через ентодерму жовточного мішка в статеві валики, трансформуються при статевому диференційованні гонад в оогонії в яєчниках. У міру проходження періоду розмноження, після багаторазового розподілу мітозом оогонії вступають у наступний етап диференційовання статевої клітини - ооцит 1-го порядку, у якому відбуваються важливі біологічні явища, специфічні для статевих кліток - кон'югація гомологічних батьківських хромосом і кроссинговер - обмін ділянками між хромосомами. Ці процеси відбуваються в ооцитах 1-го порядку, що перебувають у профазі І розподілу мейозу. На відміну від сперматогенезу проходження ооцитами 1-го порядку стадій профази 1 мейозу в більшості видів ссавців і людини має місце в антенатальному періоді. Подібно соматичним кліткам, гоноцити, оогонії й ооцити 1-го порядку на стадіях профази І розподілу мейозу містять диплоїдный набір хромосом. Оогонія перетворюється в ооцит 1-го порядку з моменту, коли вона закінчує період розмноження й входить у період малого росту.
Морфологічні перебудови хромосом і ядер в ооцитах при їхньому переході від однієї стадії профази І розподілу мейозу в іншу аналогічні наведеними для сперматоцитів. На відміну від сперматоцитів на стадії диплотени ооцити в диплотені втягуються у формування фолікула. Саме після цієї стадії профази І розподілу мейозу ооцити беруть участь у послідовних стадіях розвитку фолікулів. Ооцити в диплотені, заключні в первинні фолікули, становлять пул статевих клітин, з якого безупинно частина їх вступає в період великого росту. В ооцитах, що покинули пул первинних фолікулів і вступили в період великого росту, відбувається активний синтез р- і іРНК і білка, що використаються не тільки для росту ооциту, але головним чином на перших етапах розвитку ембріона, що дробиться. Лише деякі із вступивших у ріст ооцитів і фолікулів досягають преовуляторного розміру, дозрівають і вступають у метафазу другого розподілу дозрівання й можуть бути запліднені. 
Слід зазначити, що більшість ооцитів у зростаючих і фолікулах, що дозрівають, у різні періоди свого росту перетерплюють атрезію. Завершальні етапи періоду великого росту ооцита й фолікула, дозрівання й овуляції відбуваються циклічно й залежать від циклічної діяльності системи гіпофізи-гіпоталамуси-яєчники.
На початку великого росту фолікулярні клітини, що раніше розташовувалися у вигляді одного шару уплощених кліток, здобувають призматичну форму, діляться шляхом мітозу й фолікулярний епітелій стає багатошаровим, одержуючи назву зернистої зони (zona granulosa). Серед фолікулярних клітин преовуляторного фолікула розрізняють "темні" і "світлі" клітини. Однак походження й значення їх залишається неясним. 
Жіночі полові клітини так само як і чоловічі, деякою мірою відокремлені від мікрооточення гематофолікулярним бар'єром, що створює оптимальні умови для метаболізму овоцитів. Він складається із сполучної тканини (теки), судин мікроциркуляторного русла, базальної мембрани, фолікулярного епітелію й блискучої зони.
Овуляція. Настання овуляції - розриву фолікула й викиду овоцита 2-го порядку в черевну порожнину - викликається дією гіпофизарного лютеїнізуючого гормону (лютропина), коли виділення його гіпофізом різко збільшується. У предовуляторной стадії відбувається виражена гіперемія яєчника, підвищення проникності гематофолікулярного бар'єра з наступним розвитком інтерстициального набряку, інфільтрацією стінки фолікула сегментоядерними лейкоцитами. Обсяг фолікула й тиск у ньому швидко зростають, стінка його різко тоншає У нервових волокнах і терміналях виявляється в цей період найвища концентрація катехоламинів. Відому роль в овуляції відіграє окситоцин. Перед настанням овуляції секреція окситоцина збільшується у відповідь на подразнення нервових закінчень ( що розташовуються у внутрішній оболонці), обумовлене підвищенням внутрішньофолікулярного тиску. Крім того, витонченню й розпушенню фолікула сприяють протеолітичні ферменти, а також взаємодія гіалуронової кислоти й гиалуронідази, що перебувають у його оболонці.
Овоцит 2-го порядку, оточений фолікулярним епітелієм, із черевної порожнини попадає в лійку й далі в просвіт маткової труби. Тут (при наявності чоловічих статевих клітин) швидко відбувається другий розподіл дозрівання й утворюється зріла яйцеклітина, готова до запліднення.
Атрезія фолікулів. Значне число фолікулів не досягає стадії зрілості, а перетерплює атрезію - своєрідну перебудову деструктивного характеру. Атрезія овоцитів починається з лізису органелл, кортикальних гранул і зморщування ядра. При цьому блискуча зона втрачає свою кулясту форму й стає складчастою, товщає й гиалінізується. Одночасно атрофуються й клітини зернистого шару, а інтерстиціальні клітини оболонки при цьому не тільки не гинуть, але, навпаки, посилено розмножуються й, гіпертрофуючись, починають нагадувати за формою й видом лютеїнові клітини жовтого тіла, що перебувають у розквіті. Так виникає атретичне тіло (corpus atretіcum), що зовні трохи нагадує жовте тіло, але, що відрізняється від останнього наявністю в центрі блискучої зони овоцита.
У ході подальшої інволюції атретичних тіл на їхньому місці залишаються скупчення интерстиціальних клітин.
Інтенсивна інервація атретичних тіл, а також збільшення змісту рибонуклеопротеїдів і ліпідів що гіпертрофуються в інтерстиціальних клітинах і зростання активності ряду ферментів у них свідчать про підвищення метаболізму й високу функциональну активність атрезуючих фолікулів. Тому що інтерстиціальні клітини беруть участь у виробленні оваріальних гормонів, варто допустити, що атрезія, результатом якої є збільшення кількості цих клітин необхідна для гормоноутворення в яєчнику жінки.


Жовте тіло (corpus luteum)
Під впливом надлишку лютеїнізуючого гормону, що викликав овуляцію, елементи стінки зрілого пухирця, що лопнув, перетерплюють зміни, що приводять до формування жовтого тіла - тимчасової додаткової ендокринної залози в складі яєчника. При цьому в порожнину пухирця, що запустів, виливається кров з судин внутрішньої оболонки, цілість яких порушується в момент овуляції. Згусток крові швидко заміщається сполучною тканиною в центрі жовтого тіла, що розвивається. 
У розвитку жовтого тіла розрізняють 4 стадії: 
проліферації;
залозистого метаморфозу;
розквіту;
інволюції.
У першій стадії - проліферації й васкуляризації - відбувається розмноження епітеліоцитів колишнього зернистого шару й між ними інтенсивно вростають капіляри із внутрішньої оболонки. Потім наступає друга стадія - залозистого метаморфозу, коли клітини фолікулярного епітелію сильно гіпертрофуються й у них накопичується жовтий пігмент (лютеїн), що належить до групи липохромів. Такі клітини називаються лютеїновими або лютеоцитами (luteocytі). Новоутворений об’єм жовтого тіла швидко збільшується, і воно здобуває жовтий колір. Із цього моменту жовте тіло починає продукувати свій гормон - прогестерон, переходячи в такий спосіб у третю стадію - розквіту. Тривалість цієї стадії різна. Якщо запліднення не відбулося, період розквіту жовтого тіла обмежується 12...14 днями. У цьому випадку воно називається менструальним жовтим тілом (corpus luteum menstruatіonіs). Більш довгостроково жовте тіло зберігається, якщо наступила вагітність - це жовте тіло вагітності (corpus luteum gravіdіtatіonіs).
Різниця між жовтим тілом вагітності й менструальним обмежується тільки тривалістю періоду розквіту й розмірами (1,5...2 см у діаметрі в менструального й більше 5 см у діаметрі в жовтого тіла вагітності). Після припинення функціонування як жовте тіло вагітності, так і менструальне перетерплюють інволюцію (стадію зворотного розвитку). Залозисті клітини атрофіруються, а сполучна тканина центрального рубця розростається. У результаті на місці колишнього жовтого тіла формується біле тіло (corpus albіcans) – сполучнотканинний рубець. Воно зберігається в яєчнику протягом кілька років, але потім розсмоктується.
196. Оваріально -менструальний цикл
Статевий цикл
Оваріально-менструальний цикл - це послідовні зміни функції й структури органів жіночої полової системи, що регулярно повторюються в тому самому порядку. У жінок і самок людиноподібних мавп статеві цикли характеризуються регулярними матковими кровотечами (менструаціями).
У більшості жінок, що досягли статевої зрілості, менструації повторюються регулярно через 28 днів. В -менструальном циклі розрізняють три періоди або фази: менструальний (фаза десквамації ендометрію), яким закінчується попередній менструальний цикл, постменструальный період (фаза проліферації ендометрію) і, нарешті, предменструальный період (функціональна фаза, або фаза секреції), під час якого відбувається підготовка ендометрію до можливої імплантації зародка, якщо наступило запліднення.
Менструальний період. Полягає в десквамації, або відторгненні, функціонального шару ендометрію При відсутності запліднення інтенсивність секреції жовтим тілом прогестерону різко знижується. Внаслідок цього спиралевидні артерії, що кровопостачають функціональний шар ендометрія, спазмуються Надалі наступають неротичні зміни й відторгнення функціонального шару ендометрія.
Базальний шар ендометрія, що кропостачається прямими артеріями, продовжує забезпечуватися кров'ю і є джерелом для регенерації функціонального шару в наступній фазі циклу.
У день менструації в організмі жінки практично відсутні оваріальні гормони, тому що секреція прогестерона припиняється, а секреція естрогенів (якої перешкоджало жовте тіло, поки воно було в розквіті) ще не відновила. 
Регресія жовтого тіла розгальмовує ріст чергового фолікула, - продукція естрогенів відновлюється. Під їхнім впливом у матці активізується регенерація ендометрія - підсилюється проліферація епітелію за рахунок денець маткових залоз, які збереглися в базальному шарі після десквамації функціонального шару. Через 2-3 дні проліферації менструальна кровотеча зупиняється й починається черговий постменструальный період. Таким чином, постменструальная фаза визначається впливом естрогенів, а предменструальна - впливом прогестерона. 
Постменструальный період. Цей період починається слідом за закінченням менструації. У цей момент ендометрій представлений тільки базальним шаром, у якому залишилися дистальні відділи маткових залоз. Почата регенерація, функціонального шару дозволяє назвати даний період фазою проліферації. Вона триває з 5-го по 14...15-й день циклу. Проліферація регенерую чого ендометрія найбільш інтенсивна на початку даної фази (5...11-й день циклу), потім темп регенерації вповільнюється й наступає період відносного спокою (11...14-й день). Маткові залози в постменструальном періоді ростуть швидко, але залишаються вузькими, прямими й не секретують
Ріст ендометрію стимулюється естрогенами, які продукуються зростаючими фолікулами. Отже, під час постменструального періоду в яєчнику відбувається ріст чергового фолікула, що досягає стадії зрілого (третинного, або пухирчастого) до 14-му дня циклу.
Овуляція наступає в яєчнику на 12...17-й день менструального циклу, тобто приблизно посередині між двома черговими менструаціями. У зв'язку з участю гормонів яєчника в регуляції перебудови матки, викладений процес звичайно називають не менструальним, а овариально-менструальным циклом.
Предменструальный період. Наприкінці постменструального періоду в яєчнику наступає овуляція, а на місці пухирчастого фолікула, що лопнув, утворюється жовте тіло, що виробляє прогестерон, що активує маткові залози, що починають секретувати. Вони збільшуються в розмірах, стають звитими й часто розгалуджуються. Їхні клітини набухають, а просвіти залоз заповнюються виділюваним секретом. У цитоплазмі з'являються вакуолі, що містять глікоген і глікопротеїди, - спочатку в базальній частині, а потім зміщаються до апікального краю. Слиз, рясно виділюваний залозами, стає густим. У ділянках епітелію, що вистилає порожнину матки між вустями маткових залоз, клітини здобувають призматичну форму, а на верхівках багатьох з них розвиваються війки.Товщина ендометрія збільшується в порівнянні з попереднім постменструальним періодом, що обумовлюється гіперемією й нагромадженням набрякової рідини у власній пластинці. У клітинах сполучнотканинної строми теж відкладаються глибки глікогену й крапельки ліпідів. Деякі із цих клітин диференціюються в децидуальні клітини
Якщо відбулося запліднення, то ендометрій бере участь у формуванні плаценти. Якщо ж запліднення не відбулося, то функціональний шар ендометрія руйнується й відривається при черговій менструації.
Циклічні зміни піхви. З початком проліферації ендометрію (на 4-5-й день після закінчення менструації), тобто в постменструальном періоді, у піхві помітно набухають епітеліальні клітини. На 7-8-й день у цьому епітелії диференціюється проміжний шар ущільнених клітин, а до 12-14-му дня циклу (до кінця постменструального періоду) у базальному шарі епітелію клітини сильно набухають і збільшуються в обсязі. У верхньому (функціональному) шарі піхвового епітелію клітини розпушуються й у них накопичуються глыбки кератогіалину. Однак процес кератинизації не доходить до повного зроговіння.
У предменструальному періоді деформовані ущільнені клітини функціонального шару піхвового епітелію продовжують відриватися, а клітки базального шару ущільнюються.
Стан епітелію піхви залежить від рівня оваріальних гормонів у крові, тому за картиною піхвового мазка можна судити про фазу менструального циклу й про його порушення.
У піхвових мазках утримуються злущенні епітеліоцити, можуть бути клітини крові - лейкоцити й еритроцити. Серед епітелиоцитів розрізняють клітини, що перебувають на різних стадіях диференційовки, - базофильні, ацидофільні й проміжні. Співвідношення числа вищевказаних клітин варіює залежно від фази оваріально-менструального циклу. У ранній, пролиферативній фазі (7-й день циклу), переважають поверхневі базофильні епітелиоцити, в овуляторной фазі (11 -14-й день циклу) переважають поверхневі ацидофільні епітелиоцити, у лютеїновій фазі (21-й день циклу) збільшується зміст проміжних епітелиоцитів з великими ядрами й лейкоцитів; у менструальній фазі значно зростає число клітин крові - лейкоцитів і еритроцитів.
Під час менструації в мазку переважають еритроцити й нейтрофили, епітеліальні клітини зустрічаються в невеликій кількості. На початку постменструального періоду (у пролиферативній фазі циклу) піхвовий епітелій порівняно тонкий, а в мазку зміст лейкоцитів швидко зменшується й з'являються епітелиоцити з пікнотичними ядрами. До моменту овуляції (у середині овариально-менструального циклу) такі клітини в мазку стають переважають, а товщина піхвового епітелію зростає. Нарешті, у предменструальной фазі циклу кількість клітин з пікнотичним ядром зменшується, але підсилюється десквамація нижче розташованих шарів, клітини яких виявляються в мазку. Перед настанням менструації зміст еритроцитів у мазку починає зростати.

Раскрутка сайта - регистрация в каталогах PageRank Checking Icon Яндекс цитирования