Это важно.

Мы предлагаем удобный сервис для тех, кто хочет купить – продать: земельный участок, дом, квартиру, коммерческую или элитную недвижимость в Крыму. http://crimearealestat.ucoz.ru/ Перепечатка материалов разрешена только при условии прямой гиперссылки http://allmedicine.ucoz.com/

Поиск

Реклама

Statistics


Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Нас смотрят

free counters

Ссылки.

Мы предлагаем удобный сервис для тех, кто хочет купить – продать: земельный участок, дом, квартиру, коммерческую или элитную недвижимость в Крыму. http://crimearealestat.ucoz.ru/

Чат

9.Структурні елементи інтерфазного ядра
В організмі людини втримуються тільки еукариотичні(ядерні) типи кліток. Без'ядерні структури (еритроцити, тромбоцити, рогові лусочки) є вторинними (постклітинними) утвореннями, тому що вони утворяться з ядерних кліток у результаті їх специфічної диференціровки. У переважній більшості кліток утримується одне ядро, але зустрічаються двухядерні й навіть багатоядерні клітини. Форма ядра в більшості кліток кругла (сферична) або овальна. У деяких клітках ядра мають витягнуту або палочкоподібну форму. У зернистих лейкоцитах ядро підрозділяється на сегменти (сегментоядерні лейкоцити). Локалізується ядро звичайне в центрі клітини, але в клітках епітеліальних тканин ядра нерідко зрушені до базального полюса.
Структурні елементи ядра бувають чітко виражені тільки в певний період клітинного циклу в інтерфазі. У період розподілу клітини (у період мітозу або мейозу) одні структурні елементи зникають, інші істотно перетворяться.
Класифікація структурних елементів інтерфазного ядра:
хроматин;
ядерце;
каріоплазма;
каріолемма.
Хроматин являє собою речовину, що добре сприймає барвник (хромос), звідки й відбулася його назва. Хроматин складається із хроматиновых фібрил, товщиною 20-25 нм, які можуть розташовуватися в ядрі пухко або компактно. На цій підставі розрізняють два види хроматину:
еухроматин - пухкий або деконденсированный хроматин, слабко офарблюється основними барвниками;
гетерохроматин - компактний або конденсований хроматин, добре офарблюється цими ж барвниками.
При підготовці клітини до розподілу в ядрі відбувається спірализація хроматинових фібрил і перетворення хроматину в хромосоми. Після розподілу в ядрах дочірніх кліток відбуваються деспірализація хроматиновых фібрил і хромосоми знову перетворяться в хроматин. Отже, хроматин і хромосоми являють собою різні фази того самого речовини.
За хімічною будовою хроматин складається з:
-дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) 40 %;
-білків близько 60 %;
-рибонуклеинової кислоти (РНК) 1 %.
Ядерні білки представлені формами:
лужними або гистоновими білками 80-85 %;
кислими білками 15-20 %.
Гистонові білки пов'язані із ДНК і утворюютьть полімерні ланцюги дезоксирибонуклеопротеїду (ДНП), які і являють собою хроматинові фібрили, чітко видимі при електронній мікроскопії. На певних ділянках хроматинових фібрил здійснюється транскрипція із ДНК різних РНК, за допомогою яких здійснюється потім синтез білкових молекул. Процеси транскрипції в ядрі здійснюються тільки на вільних хромосомних фибрилах, тобто в еухроматині. У конденсованому хроматині ці процеси не здійснюються й тому гетерохроматин є неактивним хроматином. Співвідношення еухроматину й гетерохроматину в ядрі є показником активності синтетичних процесів у даній клітці. На хроматиновых фібрилах в S-періоді інтерфази здійснюються також процеси редуплікації ДНК. Ці процеси відбуваються як в еухроматині, так і в гетерохроматині, але в гетерохроматині вони протікають значно пізніше
.
10.Ядерце - сферичне утворення (1-5 мкм у діаметрі) добре сприймаючі основні барвники й розташовується серед хроматину. В одному ядрі може втримуватися від 1 до 4-х і навіть більше ядерець. У молоді й часто, що діляться клітках, розмір ядерець і їхня кількість збільшені. Ядерце не є самостійною структурою. Воно формується тільки в інтерфазі в певних ділянках деяких хромосом - ядерцевих організаторах, у яких утримуються гени, що кодують молекулу рибосомальної РНК. В області ядерцевого аналізатора здійснюється транскрипція із ДНК рибосомальної РНК. У ядерці відбувається з'єднання рибосомальної РНК із білком і утворення субодиниць рибосом.
Мікроскопічно в ядерці розрізняють:
фибрилярний компонент - локалізується в центральній частині ядерця і являє собою нитки рибонуклеопротеїду (РНП);
гранулярний компонент - локалізується в периферичній частині ядерця й представляє скупчення субодиниць рибосом.
У профазі мітозу, коли відбувається спірализація хроматиновых фибрилл і утворення хромосом, процеси транскрипції РНК і синтезу субодиниць рибосом припиняються і ядерце зникає. По закінченні мітозу в ядрах знову утворених кліток відбувається деконденсація хромосом і з'являється ядерце.
Каріоплазма (нуклеоплазма) або ядерний сік складається з води, білків і білкових комплексів (нуклеопротеїдів, гликопротеїдів), амінокислот, нуклеотидів, цукрів. Під світловим мікроскопом каріоплазма безструктурна, але при електронній мікроскопії в ній визначаються гранули (15 нм), що складаються з рибонуклеопротеїдів. Білки каріоплазми є в основному білками-ферментами, у тому числі ферментами гліколізу, що здійснюють розщеплення вуглеводів і утворення АТФ. Негистонові (кислі) білки утворять у ядрі структурну мережу (ядерний білковий матрикс), що разом з ядерною оболонкою бере участь у створення внутрішнього порядку, насамперед у певній локалізації хроматину. При участі каріоплазми здійснюється обмін речовин у ядрі, взаємодія ядра й цитоплазми.
Каріолема (нуклеолема) - ядерна оболонка відокремлює вміст ядра від цитоплазми (бар'єрна функція), у той же час забезпечує регульований обмін речовин між ядром і цитоплазмою. Ядерна оболонка бере участь у фіксації хроматину.
Каролема складається із двох біліпидних мембран - зовнішньої й внутрішньої ядерної мембрани, розділених перинуклеарним простором, шириною від 25 до 100 нм. У кариолемі є пори, діаметром 80-90 нм. В області пор зовнішні й внутрішня ядерні мембрани переходять друг у друга, а перинуклеарний простір виявляється замкнутим. Просвіт пори закритий особливим структурним утворенням - комплексом пори, що складається з фибрилярного й гранулярного компонента. Гранулярний компонент представлений білковими гранулами діаметром 25 нм, що розташовуються по краї пори в три ряди. Від кожної гранули відходять фібрили й з'єднуються в центральній гранулі, що розташовується в центрі пори. Комплекс пори відіграє роль діафрагми, що регулює її проникність. Розміри пор стабільні для даного типу кліток, але число пор може змінюватися в процесі диференціровки клітини. У ядрах сперматозоїдів ядерні пори відсутні. На зовнішній ядерній мембрані можуть локалізуватися прикріплені рибосоми. Крім того, зовнішня ядерна мембрана може містити канальці ендоплазматичної сітки.

11.Хромосомна теорія спадковості. Функції ядер соматичних і статевих клітин. Життєвий цикл
Риси нового індивіда визначаються певними генами у хромосомах,успадкованими від батька і матері. Людина має приблизно 100000генів у 46 хромосомах. Гени тої чи іншої хромосоми схильні успадковуватися разом і відомі під назвою зчеплених генів. У соматичних клітинах хромосоми представлені 23 гомологічними парами, які утво
рюють диплоїдне число 46. Розрізняють 22 пари аутосом і 1 пару статевих хромосом. Якщо індивід має пару статевих хромосом XX,він є генетично жіночим; індивід з парою статевих хромосом XY є генетично чоловічим. Одна хромосома кожної пари походить від материнської гамети, ооцита, друга від батьківської гамети, сперматозоїда. Отже, кожна гамета містить гаплоїдне число хромосом 23, аоб’єднання гамет при заплідненні відновлює їх диплоїдну кількість,яка рівна 46.
 Функції ядер соматичних і статевих клітин
Функції ядер соматичних клітин: 
зберігання генетичної інформації, закодованої в молекулах ДНК; 
репарація (відновлення) молекул ДНК після їхнього ушкодження за допомогою специальних репаративних ферментів; 
редуплікація (подвоєння) ДНК у синтетичному періоді інтерфази; 
передача генетичної інформації дочірнім кліткам під час мітозу; 
реалізація генетичної інформації, закодованої в ДНК, для синтезу білка й небілкових молекул: утворення апарата білкового синтезу інформаційної, рибосомальної і транспортної РНК.  
Функції ядер статевих клітин: 
зберігання генетичної інформації;
передача генетичної інформації при злитті жіночих і чоловічих статевих клітин.
Життєвий цикл клітини
Клітинний, або життєвий, цикл клітини - це час існування клітини від розподілу до наступного розподілу, або від розподілу до смерті. Для різних типів кліток клітинний цикл різний. 
В організмі ссавців і людини розрізняють наступні три групи кліток, що локалізуються в різних тканинах і органах: 
часто, що діляться клітини (малодифенційовані клітини епітелію кишковика, базальні клітини епідермису й інші); 
рідко, що діляться клітини (клітини печінки - гепатоцити); 
 клітини, що не діляться (нервові клітини центральної нервової системи, меланоцити й інші). 
Життєвий цикл у цих клітинних типів різний. Після поділу в новоутвореній клітині повинні сформуватися всі системи (органели і ферменти), необхідні для виконування нею специфічної функції. Цей процес дозрівання клітин відбувається шляхом повної детермінації, в основі якої лежить активація певних генів і синтез різних іРНК, а можливо й білків. Детерміновані клітини виконують своїх функції протягом більшого чи меншого часу. Їх життя підтримується специфічними сигнальними молекулами цитокінів. Старі клітини відмирають і замінюються новими. Період життя клітини між поділами і наступний поділ названо клітинним циклом (рідше життєвим циклом клітин). Відтворюються клітини найчастіше шляхом мітозу або мейозу, а збільшення генетичного матеріалу в клітині відбувається внаслідок ендорепродукції. Клітини можуть гинути внаслідок зниження чутливості до цитокінів, або в результаті апоптозу — генетично запрограмованої смерті.
Отже, під життєвим шляхом клітин розуміють цикли різних подій, які включають утворення клітин, їх диференціацію, різні типи клітинного поділу, а також такі процеси, як диференціація, детермінація, атрофія і гіпертрофія та регенерація клітин. Завершується 
12.КЛІТИННИЙ ЦИКЛ (син.: життєвий цикл) - існування клітини від поділу до поділу або смерті. У клітинах, які здатні до розмноження, клітинний цикл складається з чотирьох періодів (три перших включають інтерфазу), які послідовно змінюють один одного. 
Перший період інтерфази - пресинтетичний, або постмітотичний (G1, від англ. grow - рости, збільшуватись), другий - синтетичний (S, від англ. synthesis - синтез), третій - постсинтетичний, або премітотичний (G2). 
За інтерфазою наступає четвертий період циклу - мітоз (M).
Поняття про клітинний цикл: фази клітинного циклу. Інтерфаза. Морфо-фізіологічні процеси в клітині при підготовці до поділу.
Послідовність подій, що відбуваються між утворенням даної клітини і її поділом на дочірні, називається клітинним циклом, або життєвим циклом клітини. Він включає мітоз та інтерфазу (період між двома поділами).
Інтерфаза (від лат. inter — між і грец. phasis — поява), або інтеркінез (від грец. kinesis — рух) — найдовша фаза клітинного циклу, яка займає 70–90% всього клітинного циклу. Вона може бути приготуванням до наступного поділу, або спеціалізацією з зупиненням мітотичної активності. Інтерфаза має три періоди.
Постмітотичний, або пресинтетичний період (період G1, G — перша літера англійського слова gar — проміжок) починається зразу після телофази і триває від близько 0,5 год. до багатьох днів. Характеризує його відсутність реплікації ДНК та перевага анаболічних процесів над катаболічними, оскільки клітина повинна нарощувати свою масу після поділу, відновити необхідний набір органел, а також збільшувати каріолему, поверхня якої після поділу повинна збільшитися сумарно (в обох клітинах) як мінімум у 2,6 разу. У цей період посилюються в клітині процеси транскрипції та трансляції, синтезуються особливі тригерні (від англ. trigger — спусковий механізм) білки, або активатори S-періоду. Вони забезпечують досягнення клітиною певного порога — точки R, або рестрикції (обмеження), після чого клітина вступає в S-період.
Якщо клітина не досягає точки R, вона припиняє поділ і вступає в період репродуктивного спокою (G0). Різні клітини можуть перебувати в репродуктивному спокої і дальше доля їх буває різною. (1) Стовбурові клітини різних тканин (наприклад, кровотворні), які на довгий час виходять з циклу, хоч зберігають здатність до поділу (2). Клітини, які диференціюються і розпочинають функціональну спеціалізацію. Одні з них назавжди втрачають здатність до поділу (наприклад, клітини крові, епідермісу тощо), інші можуть повертатися в цикл (наприклад, клітини печінки після видалення її частини). (3) Високодиференційовані клітини, які незворотно втрачають здатність до поділу (наприклад, нервові клітини), хоч останнім часом з’являються дані про можливість поділу нейронів. Залежно від причин зупинки поділу клітини G0-періоду можуть (4) здійснювати репарацію пошкодженої ДНК, чи (5) вижити в умовах недостатності поживних речовин або факторів росту. Частина клітин, яка продовжує ділитися, переходить у синтетичний період (S).
Синтетичний період (S) — це період, в якому значно спадає синтез конститутивних і ферментативних білків, а функція клітини спрямовується на реплікацію ДНК (з 2 с до 4 с) і синтез гістонів — основних білків, зв’язаних з відтворенням геному. Гістони поступають з цитоплазми в ядро і забезпечують нуклеосомну упаковку синтезованої ДНК. Одночасно здійснюється подвоєння центріолі. Триває цей період 6–12 годин, як у рослинних, так і в тваринних клітинах.
Постсинтетичний, або премітотичний (передпрофазний, G2) період. Клітина готується до мітозу. Самореплікуючі органели діляться, зростають транскрипційна і трансляційна активності, пов’язані головним чином, з синтезом мітотичного веретена (білка тубуліну). Під кінець G2-періоду з тубуліну і динеїну полімеризуються довгі мікротубули, які заходять між хроматиди. У клітинах, що мають центросоми (в тварин і грибів), останні діляться на дві, які визначають полюси поділу. Тривалість цього періоду від 0,5 до 1 години.
Функцію регуляції поділу клітини або її виходу з поділу здійснюють cdc (cell division cycle) гени, що відповідають за синтез білків, які індукують поділ і стримують його. На рівні точки R (при переході з G1 до S-періоду) вступає в дію стримуючий фактор, який обмежує можливість нерегульованого розмноження клітин.
 

 
Раскрутка сайта - регистрация в каталогах PageRank Checking Icon Яндекс цитирования