Это важно.

Мы предлагаем удобный сервис для тех, кто хочет купить – продать: земельный участок, дом, квартиру, коммерческую или элитную недвижимость в Крыму. http://crimearealestat.ucoz.ru/ Перепечатка материалов разрешена только при условии прямой гиперссылки http://allmedicine.ucoz.com/

Поиск

Реклама

Statistics


Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Нас смотрят

free counters

Ссылки.

Мы предлагаем удобный сервис для тех, кто хочет купить – продать: земельный участок, дом, квартиру, коммерческую или элитную недвижимость в Крыму. http://crimearealestat.ucoz.ru/

Чат


96. Засоби боротьби з отруєннями
Заходи боротьби з невсмоктаною отрутою
При потраплянні подразнювальних або опікаючих речовин на шкіру та слизові оболонки, їх необхідно змити великою кількістю чистої води.
Якщо отруєння пов'язано з прийомом отрути всередину, то необхідно якнайшвидше видалити її зі шлунка. Це можна здійснити за допомогою використання блювотних засобів, промивання шлунка водою з додаванням до неї адсорбуючих речовин (активоване вугілля). При отруєнні розчинними солями барію необхідно перетворити цю речовину в нерозчинну сполуку. Для цього потерпілому дають випити розчин сульфату магнію або натрію, потім утворений осад — сірчанокислий барій — видаляють промиванням.
При отруєнні азотнокислим сріблом для промивання шлунка використовують розчин хлориду натрію, тоді утворюється осад хлористого срібла, який видаляють промиванням.
При отруєнні деякими алкалоїдами (морфін, стрихнін та інші) шлунок промивають розчином калію перманганату (1:2000). Калію перманганат здатний окислювати алкалоїди і перетворювати їх у нетоксичні сполуки. При отруєнні іншими алкалоїдми використовують дубильні речовини (0,5% розчин таніну, міцний чай), які осаджують алкалоїди.
Попередити всмоктування можна призначенням адсорбуючих речовин (активоване вугілля), що служить для адсорбції алкоголю, фенолу, миш'яку, стрихніну, солей важких металів.
При отруєнні солями важких металів застосовують також спеціальні протиотрути (антидоти). Антидоти важких металів (антидот Стржижевського) — стабілізована сірководнева вода. Для стабілізації сірководню в розчин додають солі натрію і магнію. Через 10 хвилин після прийому цього антидоту промивають шлунок.
Для попередження всмоктування отрути може бути використаний хімічний антагонізм. Так, при отруєнні кислотами шлунок промивають слабким розчином лугу (окис магнію, гідрокарбонат натрію). При отруєнні лугами — слабкими розчинами органічних кислот (оцтова, лимонна, янтарна).
Невсмоктаної отрути можна позбутися викликаючи блювання.
Після видалення отрути зі шлунка необхідно вжити заходів для виведення її з кишечника. Призначають сольові проносні засоби (сульфат магнію або натрію).
Заходи боротьби з всмоктаною отрутою
Для нейтралізації отрути в організмі використовують антагонізм. Розрізняють фiзіологічний або функціональний антагонізм між отрутою і лікарською речовиною, відновлюючи функції тканин, органів і систем (відновлення ритму серцевої діяльності атропіном при отруєнні мускарином, зняття стрихнінових судом вдиханням ефіру).
Приклад конкурентного антагонізму між речовинами подібної будови але протилежної дії — ацетилхолін і тубокурарин. Тубокурарин пригнічує ацетилхоліновий ефект. Оскільки блокує нервово-м'язовий синапс. Ацетилхолін, його накопичення в нервово-м'язовому синапсі при призначенні антихолінестеразних засобів (прозерин) відновлює скорочення скелетної мускулатури.
Таким чином, в організмі потрібно зробити такий субстрат, який би утворював з отрутою більш міцну і менш дисоціовану сполуку, ніж між отрутою та біохімічною системою організму, тканин. При отруєнні препаратами ртуті, вісмуту, миш'яку відбувається зв'язування отрути з тіоловими ферментами білків, чим досягається їх блокування. При лікуванні отруєнь цими речовинами використовують унітіол. Замість унітіолу можна використати також тіосульфат натрію. Обидві речовини мають лабільні сульфгідрильні групи, які взаємодіють з солями важких металів, звільняючи тіолові групи ферментів, що приводить до покращення стану хворого.
Глюкоза сприяє знешкодженню отрут у печінці. Після окислення глюкози у тканинах звільняється велика кількість енергії, тканини збагачуються макроергічними сполуками. Ці сполуки постачають енергію для синтетичних процесів, які відбуваються в печінці. Гіпертонічний розчин глюкози викликає осмотичну дію, при цьому підвищується надходження рідких частин із тканин, внаслідок чого підсилюється діяльність серця, прискорюється плин крові, що приводить до підвищення лімфоутворення і лімфоплину. Знижується зворотнє всмоктування води в ниркових канальцях; як наслідок — підсилення діурезу. Глюкоза сприяє розслабленню мускулатури судин і внутрішніх органів, повному спалюванню жирів, завдяки чому прискорюється виведення недоокислених продуктів обміну.
Симптоми гострих отруєнь деякими лікарськими речовинами і хімічними сполуками
Отруєння неорганічними сполуками миш'яку буває випадковим і зумисним. Ангідрид миш'яковистої кислоти використовується як отрута для знищення гризунів і випадково може потрапити в руки дітям при недбалому зберіганні. На місці потрапляння миш'яку з'являється опік з наступним некрозом тканин. Ця властивість миш'яку використовується у стоматології (для видалення нерва) при пломбуванні пошкоджених зубів. Отруєння препаратами миш'яку може бути гострим і хронічним.
При гострому отруєнні відчувається неприємний металічний присмак у роті, печіння у горлі і стравоході. Через 30—40 хвилин розвивається блювання з домішкою крові, сильні болі у череві, холероподібні випорожнення, у вигляді «рисового відвару» з домішкою крові, спрага. З боку серцево-судинної системи відмічається слабий і частий пульс і, як наслідок, зниження артеріального тиску. Сполуки миш'яку є капілярними отрутами, викликають різке розширення капілярів внутрішніх органів. Підвищується проникливість судин. Розвивається загальна слабкість, блідкість шкіри. У сечі виявляються білок, циліндри. У важких випадках отруєння через 1—2 години настає смерть з ознаками гострої серцевої недостатності. Такий перебіг шлунково-кишкової форми гострого отруєння сполуками миш'яку.
Нервова форма гострого отруєння препаратами миш'яку має більш бурхливий перебіг. У цьому випадку переважають симптоми з боку нервової системи, різка слабкість, головний біль, втрата свідомості, судоми.
Хронічне отруєння сполуками миш'яку розвивається поступово, при тривалому потраплянні в організм невеликої кількості отрути. Миш'як депонується у різних органах (губчасті кістки, нирки, печінка, селезінка, м'язи, шкіра, волосся, нігті). Пошкоджуються нервова система, кровотворення, порушується обмін речовин.
Основними симптомами хронічного отруєння сполуками миш'яку є: дерматити, виразки, гіперкератози, посивіння і випадіння волосся, ламкість нігтів, порушення пігментації шкіри. Пізніше з'являються болі вздовж нервових стволів, невралгічні болі у кінцівках, порушення шкірної чутливості. Хворі втрачають апетит, худнуть, розвивається анемія, кахексія. Миш'як виводиться нирками, кишечником, потовими, слинними та молочними залозами.
Допомога при отруєнні. При потраплянні отрути всередину призначають 50—100 мл антидоту Стржижевського з послідуючим промиванням шлунка. Внутрішньовенно вводять унітіол 5% — 5 мл або стерильний розчин тіосульфат натрію 30% — 50 мл з розчином глюкози 40% — 20 мл, тетацин кальцію 10% — 10 мл в 300 мл 5% розчину глюкози. Для зняття спазму гладкої мускулатури і зменшення больового синдрому вводять наркотичні анальгетики, атропіноподібні речовини. Для відновлення функції серцево-судинної системи вводять олійний розчин камфори 20% — 2 мл, кофеїну натрію бензоат 10% — 1 мл, глюкозу 40% — 10 мл з кислотою аскорбіновою 5% — 1 мл, тіаміну бромід 3% — 1 мл, піридоксину гідрохлориду 6% — 1 мл, ціанокобаламіну 0,05% — 1 мл, гемодіаліз, перитонеальний діаліз на ранніх стадіях отруєння для виведення отрути, для попередження приєднання інфекції призначають антибіотики. При гіпохлоремії введення ізотонічного розчину хлориду натрію під шкіру або гіпертонічний розчин крапельно 5 — 10% внутрішньовенно.
Отруєння препаратами ртуті
При потраплянні препаратів ртуті всередину пошкоджуються як шляхи введення, так і виведення.
Симптоми отруєння. Внаслідок потрапляння сполук ртуті на місці їх контакту з тканинами розвиваються опіки — гінгівіт, стоматит, болі в роті, стравоході, шлунку, кишечнику, металічний смак у роті, нудота, блювання з домішками крові, слинотеча, кровоточивість ясен, рідкі й часті випорожнення з кров'ю, тенезми, анурія. З боку серцево-судинної системи спостерігається розширення судин, яке супроводжується зниженням артеріального тиску, підвищенням проникливості капілярів, набухання слизових оболонок, лімфатичних вузлів, затьмарення свідомості, судоми розвиваються м'язів, епілептиформні припадки.
При отруєнні парами ртуті або вдихання отрутохімікатів, що містять ртуть, настає різкий сухий кашель, задишка, можливий розвиток токсичного набряку легень.
Допомога при отруєнні — при потраплянні у шлунок промивання шлунку з послідуючим призначенням всередину антидоту Стржижевського (50—100 мл) і повторне промивання шлунку через 10—15 хв. Можливе промивання шлунку водою з додаванням 5% розчину унітіолу 20—40 мл на 1 л води. Після всмоктування вдаються до тих же заходів, що й при отруєнні сполуками миш'яку.
Отруєння препаратами свинцю
Симптоми: різкі, переймоподібні болі у череві (свинцева колька), тривалі запори, підвищення артеріального тиску внаслідок спазму судин і гладкої мускулатури внутрішніх органів. Цьому передує поганий апетит, загальна слабкість, апатія, втомлюваність, набряк ясен, підвищення слиновиділення, солодкуватий присмак у роті. Загальні ознаки: шкіра бліда з сіруватим відтінком, «свинцева кайма» — лілово-сіра смужка вздовж краю ясен і зубів (відкладення сірнистого свинцю), живіт втягнутий, при надавлюванні відчувється полегшення і зменшення болю, явища токсичного пошкодження печінки, поліневрити. Артеріальний тиск підвищений, брадикардія. В крові — підвищення кількості ретикулоцитів, еритроцитів з базофільною зернистістю (сидероцити); порфіринурія.
Допомога при отруєнні. При свинцевій кольці — проводять двохсторонню паранефральну новокаїнову блокаду, для зняття спазму гладкої мускулатури внутрішніх органів вводять розчин атропіну сульфат 0,1% — 1 мл або платифіліну гідротартрат 0,2% — 1 мл, папаверину гідрохлорид 2% — 2 мл внутрішньом'язово, аміназин всередину 30 мг, внутрішньовенно тетацин кальцію 10% — 10 мл 2 рази на день з інтервалом у 3 години, при поліневритах — вітаміни В1 5% — 1 мл, В12 0,1% — 1 мл, зігрівання тіла, заспокійливі засоби (транквілізатори, седативні засоби), калію йодид.
Отруєння розчинними солями барію (хлорид барію)
Симптоми отруєння: запаморочення, головні болі, слинотеча, спрага, печіння у роті, нудота, блювання, болі у животі (внаслідок спазму гладкої мускулатури кишечника і брижі), шкіра бліда, вкрита холодним потом, через 2—3 год розвивається м'язова слабкість (в'ялий параліч м'язів верхніх кінцівок та шиї). Підвищення артеріального тиску, пронос, аритмія, сповільнення пульсу, порушення ритму серцевої діяльності — екстрасистолія, бігемінія; миготіння передсердя з наступним зниженням артеріального тиску. Задишка, ціаноз слизових оболонок.
Допомога при отруєнні: промивання шлунку розчином сульфату магнію або натрію (на 1 літр води додають 1 столову ложку сухого сульфату натрію або магнію). Проносні засоби для видалення утвореного осаду сульфату барію. Судинорозширювальні засоби (нітропрусид натрію). Для зняття спазму гладкої мускулатури внутрішніх органів вводять атропіну сульфат 0,1% — 1 мл, платифіліну гідротартрат 0,2% — 1 мл, наркотичні анальгетики (промедол 1% — 1 мл), розчин тетацину кальцію 10% — 10 мл з 500 мл 5 % розчину глюкози внутрішньовенно крапельно. При порушенні серцевого ритму — хлорид калію 4% — 10 мл разом з рочином глюкози. Для нормалізації серцево-судинної системи вводять кофеїну натрію бензоат 10% — 1 мл під шкіру, строфантин 0,05% — 1 мл, вітаміни В1 5% — 1 мл, В12 0,1% — 1 мл.
Отруєння ціанідами
Амігдалин — глікозид, який є в зернах плодів рослин родини розоцвітих, у гірькому мигдалю (біля 3%), в ядрах персикових (2,35%), абрикосових і сливових (0,96%), вишневих (0,85%), насіннях яблук (0,6%). Амігдалин під впливом ферменту емульсину, або розведених кислот розщеплюється у присутності води на бензальдегідціангідрин і глюкозу. Бензальдегідціангідрин частково розщеплюється на синильну кислоту і бензальдегід.
Сам по собі амігдалин не активний; прийнятий всередину, у кишечнику частково розщеплюється під впливом гнильних бактерій утворюючи синильну кислоту.
При поїданні рослинного матеріалу, який містить синильну кислоту, отруєння настає через 15—30 хвилин.
При потраплянні в організм значної кількості продуктів, що містять синильну кислоту або її солі, надзвичайно швидко розвивається гостре отруєння. Синильна кислота, як і її солі (ціанід калію), викликає різке збудження ЦНС, за яким швидко настає параліч останньої. Тканини втрачають здатність віднімати кисень з оксигемоглобіну крові, внаслідок чого задихаються. Смерть настає (при великих дозах уже через декілька секунд) від паралічу дихального центру. Отруєння з повільнішим протіканням може відбуватися й після споживання зерен плодів (гіркого мигдалю, вишень, слив, персиків, абрикос, яблук та інших). 100 г гіркого мигдалю містять біля 0,15 г синильної кислоти (смертельна доза для людини становить 0,06 г).
Отруєння сполуками синильної кислоти можуть мати такий перебіг:
1) диспноетична форма — відчуття дертя у горлі, гіркий пекучий присмак у роті, характерний запах видихуваного повітря, слинотеча, оніміння рота, зіва і гортані, відчуття тепла у шлунку, нудота, блювання, головний біль, часте дихання, сповільнення пульсу, розширення зіниць, загальна слабість;
2) конвульсивна форма — втрата свідомості, яскраво-червоне забарвлення видимих слизових оболонок, судоми;
3) паралітична форма — повна втрата чутливості і рефлексів, самовільне виділення сечі і спорожнення кишечника, рідке і поверхневе дихання, яке врешті припиняється.
Механізм отруйної дії ціанідів. Отруйна дія ціанідів полягає в тому, що ціаніди викликають блокаду дихальної функції клітин і тканин (розвивається тканевий — гістотоксичний) тип гіпоксії обумовлений порушенням здатності тканин поглинати кисень з крові. Утилізація кисню тканинами може затруднятися в результаті пригнічення біологічного окислення різними інгібіторами, порушення синтезу ферментів або пошкодженням мембранних структур клітин. Активна сполука синильної кислоти з окисленою формою гемінферменту (тривалентне залізо) перешкоджає окисленню цитохрому. В результаті розвивається перепона до відновлення заліза дихального ферменту в двовалентну форму і таким чином до переносу кисню на цитохром. Отже, токсична дія ціанідів проявляється в пригніченні, паралічі поглинання кисню клітинами. Під впливом ціанідів організм втрачає здатність засвоювати кисень. Ціаніди, точніше CN-іони, внаслідок особливої хімічної спорідненості з тривалентним залізом вибірково взаємодіють з окисленими молекулами цитохромоксидази. Цим гальмується нормальний перебіг процесу тканинного дихання. Таким чином, блокуючи один із залізовмісних дихальних ферментів, ціаніди викликають парадоксальне явище: в клітинах і тканинах є надлишок кисню, а засвоїти його вони не можуть, оскільки він хімічно неактивний. Внаслідок цього в організмі швидко формується патологічний стан, відомий під назвою тканинної або гістотоксичної гіпоксії, що проявляється ядухою, важким порушенням роботи серця, судомами, паралічем.
Симптоми отруєння ціанідами — яскраво-червоний колір шкіри і слизових оболонок, підвищення артеріального тиску, брадикардія, часте дихання, болі у ділянці серця, судоми.
Допомога при отруєнні ціанідами повинна бути надана чимскоріше, бо отрута діє швидко. При отруєнні ціанідами, прийнятими всередину, необхідно промити шлунок водою з додаванням окислювачів (перекис водню 1% розчин, або розчин калію перманганату 0,1% розчин), або застосувати для цього розчин тіосульфату натрію 5%, який переводить синильну кислоту в роданисті сполуки — нетоксичні для організму.
При наявності синильної кислоти у тканинах і крові необхідно зробити субстрат, де б містилось тривалентне (окисне) залізо, яке є необхідною складовою частиною клітинних окислювальних (дихальних) ферментнів. Ці субстрати поглинають ціаніди і вкривають оболонкою, яка запобігає подальшому блокуванню процесу тканинного дихання.
Щоб відокремити ціаніди від дихального ферменту і таким чином відновити його діяльність, в організм вводять речовини, які перетворюють оксигемоглобін еритроцитів у метгемоглобін. Реакція взаємодії метгемоглобіну з ціанідами приводить до утворення нетоксичного комплексу — ціанметгемоглобіну. Метгемоглобін вступає у міцну сполуку з ціанідами, віднімаючи ціаніди від сполуки з дихальним ферментом. Метгемоглобін поступово відновлюється в оксигемоглобін.
Необхідно вводити речовини, які знімають спазми судин і гладкої мускулатури. Призначають вдихання амілнітриту, нітрогліцерин — т. 0,5 мг, нітрит натрію внутрішньовенно 2% — 10мл, метиленову синьку 1% — 10 мл разом з розчином глюкози 20% — 20 мл — вони здатні переводити оксигемоглобін у метгемоглобін, в якому залізо тривалентне. Крім того, вводять тіосульфат натрію, нітропрусид натрію, платифіліну гідротартрат.
Отруєння нітритами
Симптоми отруєння: головні болі, запаморочення, пульсація в судинах голови, шум у вухах, ціаноз шкіри і слизових оболонок, з буроватим відтінком обличчя і уся шкіра, прискорення пульсу, зниження артеріального тиску, задишка, розширення зіниць, коматозний стан, болі в череві. Буроватий відтінок шкіри з'являється внаслідок утворення метгемоглобіну.
Допомога при отруєнні: при потраплянні нітритів всередину проводять промивання шлунку водою з додаванням активованого вугілля, призначають послаблюючі засоби — сульфат магнію або натрію — 30 г розчиняють в 100 мл теплої води, внутрішньовенно вводять метиленову синьку 1% —20 мл, глюкозу 20% — 20 мл, кислоту аскорбінову 5% — 2 мл, камфору 20% — 2 мл, лобеліну гідрохлорид 1% — 1 мл, норадреналіну гідротартрат 0,1% — 1 мл або мезатон 1% — 1 мл, ізотонічний розчин хлориду натрію, роблять штучне дихання.
Отруєння речовинами, які стимулюють М-холінорецептори (карбахолін, мухомори, бліда поганка) і антихолінестеразними засобами (прозерин, фосфакол, карбофос, хлорофос)
Симптоми отруєння: посилена слинотеча, потовиділення, сльозотеча, блювання, бронхоспазм, болі в череві, звуження зіниць, набряк легенів, ціаноз, зниження артеріального тиску, брадикардія, судоми, галюцинації.
Допомога при отруєнні: промивання шлунку, призначення послаблюючих засобів, вводять атропіну сульфат 0,1% — 1 мл, хлоралгідрат у клізмі 1,0 — 2,0, дають вдихати кисень, строфантин 0,05% — 1 мл до появи сухості слизових оболонок, глюкозу 20% — 20 мл, кислоту аскорбінову 5% — 2 мл, гепатопротектори, при судомах сульфат магнію 25% — 10 мл внутрішньом'язово. При отруєнні фосфорорганічними антихолінестеразними засобами, крім названих препаратів, вводять також реактиватори холінестерази (дипіроксим 15% — 1 мл, аллоксим 75 мг).
Отруєння М-холіноблокаторами і рослинами, які їх містять (блекота, дурман, красавка)
Симптоми отруєння: збудження, клонічні судоми, сухість шкіри і слизових оболонок, почервоніння шкіри, тахікардія, підвищення артеріального тиску, розширення зіниць, рухове, моторне і мовне збудження, галюцинації, гіпертермія, аритмія, диплопія, світлобоязнь, атаксія, втрата орієнтації.
Допомога при отруєнні: промивання шлунка розчином калію перманганату 0,02% — 500 мл, сольові проносні, антихолінестеразні засоби (прозерин), кофеїн, при збудженнях — хлоралгідрат у клізмі, при психомоторному збудженні — тизерцин 1% — 2 мл, промедол 2% — 1 мл, фенобарбітал, жарознижувальні (амідопірин або реопірин 5 мл внутрішньом'язово, кордіамін, форсований діурез).
Отруєння гангліоблокаторми (бензогексоній та інші)
Симптоми отруєння: зниження артеріального тиску, колапс, загальна слабість, тахікардія, порушення дихання, гіпоксія, галюцинації, ціаноз, збудження.
Допомога при отруєнні: ефедрину гідрохлорид 5% — 1 мл, мезатон 1% — 1 мл, кордіамін 2 мл, вдихання кисню, прозерин, строфантин, розчин глюкози, сечогінні засоби.
Отруєння адреноміметиками (адреналін, норадреналін, мезатон, ефедрину гідрохлорид)
Симптоми отруєння: загальний неспокій, шум у вухах, болі в ділянці серця, різка блідкість шкіри, розширення зіниць, судоми, страх, набряк легень, підвищення артеріального тиску, тахікардія, аритмія.
Допомога при отруєнні: нітрогліцерин під язик, бензогексоній 2,5% — 1 мл, нітропрусид натрію 1% — 10 мл, кордіамін, аміназин 2,5% — 1 мл, глюкоза, штучне дихання. При набряку легень — строфантин 0,05% — 1 мл внутрішньовенно разом з 10 мл 40% розчину глюкози, розчин камфори внутрішньом'язово 20% — 2 мл під шкіру.
Отруєння диплацином, тубокурарином
Симптоми отруєння: названі засоби блокують Н-холінорецептори скелетних м'язів, внаслідок чого ацетилхолін не може вступати у зв'язок з цими рецепторами; спостерігається розслаблення скелетної мускулатури, припиняється дихання.
Допомога при отруєнні: штучне дихання, внутрішньом'язово вводять прозерин 0,05% — 1 мл.
Отруєння дитиліном
Симтоми отруєння: розслаблення скелетної мускулатури, припинення дихання.
Допомога при отруєнні: переливання свіжої крові, введення холінестерази, штучне дихання.
Отруєння морфіном
Симптоми отруєння: пригнічене дихання (періодичне за типом Чейн—Стокса), гостра недостатність дихання, гіпотонія, сповільнення ритму серцевих скорочень, загальне пригнічення, зниження температури тіла, звуження зіниць з послабленням реакції на світло, затримка сечі внаслідок спазму сфінктера сечового міхура, гіперемія шкіри, підвищення сухожильних рефлексів. При важкому отруєнні — спостерігається асфіксія, різкий ціаноз слизових оболонок, розширення зіниці ока, серцево-судинна недостатність. Смерть може настати внаслідок пригнічення дихання.
Допомога при отруєнні: промивання шлунка розчином калію перманганату (незалежно від шляху введення і часу, бо морфін має здатність виділятись слизовою оболонкою шлунка і знову всмоктуватись), сольові проносні засоби (сульфат магнію або натрію), введення налорфіну гідрохлориду 0,5% — 1 мл, глюкози 20% — 10 мл, лобеліну гідрохлориду 1% — 1 мл, розчин атропіну сульфату 0,1% — 1 мл, кордіаміну 1 мл, кофеїну натрію бензоату 10% — 1 мл, розчин камфори олійної 20% — 2 мл, бемегриду 10% — 10 мл, строфантину 0,05% — 1 мл, вітаміну В1 5% — 1 мл, катетеризація сечового міхура, зігрівання тіла, антибіотики для попередження інфекції.
Отруєння серцевими глікозидами
Симптоми отруєння: нудота, блювання, пронос, брадикардія яка змінюється тахікардією, екстрасистолія, фібриляція шлуночків, розширені зіниці ока, диплопія, підвищення артеріального тиску, зупинка серця, збудження.
Допомога при отруєнні: промивання шлунка розчином калію перманганату або таніну, сольові проносні засоби, камфора 20% — 1 мл, атропіну сульфат 0,1% — 1 мл, лідокаїн 1% — 5 мл, унітіол 5% — 5 мл, розчин калію хлориду 0,4% — 500 мл внутрішньовенно крапельно.
Отруєння кокаїном
Симптоми отруєння: блідкість шкіри, головний біль, викликаний спазмом судин мозку, тахікардія, збудження, судоми, галюцинації, розширення зіниць ока, анестезія.
Допомога при отруєнні: постраждалому дають нітрогліцерин під язик; вводять розчин сибазону 0,5% — 2 мл; застосовуються фенобарбітал, камфори олійний розчин 20% — 2 мл, кальцію хлорид 10% — 10 мл.
Отруєння стрихніном
Симптоми отруєння: підвищення рефлекторної збудливості, головний біль, задишка, підвищення тонусу потиличних м'язів, тризм щелеп, тетанічні судоми аж до опістотонуса при найменшому подразненні, відчуття страху, самовільне сечовиділення, розширення зіниць, спазм дихальних м'язів з розвитком різкої ригідності грудної клітини, параліч дихання.
Допомога при отруєнні: спокій, інтубаційний наркоз, активоване вугілля всередину, хлорагідрат у клізмі, фенобарбітал, глюкозу внутрішньовенно 20% — 20 мл, магнію сульфат 25% — 10 мл внутрішньом'язово, сибазон.



Раскрутка сайта - регистрация в каталогах PageRank Checking Icon Яндекс цитирования