Это важно.

Мы предлагаем удобный сервис для тех, кто хочет купить – продать: земельный участок, дом, квартиру, коммерческую или элитную недвижимость в Крыму. http://crimearealestat.ucoz.ru/ Перепечатка материалов разрешена только при условии прямой гиперссылки http://allmedicine.ucoz.com/

Поиск

Реклама

Statistics


Онлайн всего: 2
Гостей: 2
Пользователей: 0

Нас смотрят

free counters

Ссылки.

Мы предлагаем удобный сервис для тех, кто хочет купить – продать: земельный участок, дом, квартиру, коммерческую или элитную недвижимость в Крыму. http://crimearealestat.ucoz.ru/

Чат

127Артерії серця
Кровопостачання серця здійснюється двома артеріями: правою вінцевою артерією, a. coronarіa dextra, і лівою вінцевою артерією, a. coronarіa sіnіstra, які є першими галузями аорти. Кожна з вінцевих артерій виходить із відповідного правого й лівого синуса аорти.
Права вінцева артерія, a. coronarіa dextra, бере початок від аорти на рівні правого синуса, продовжується вниз по стінці аорти між артеріальним конусом правого шлуночка й правим вушком у вінцеву борозну; будучи прикрита тут, у своїх початкових відділах, правим вушком, артерія досягає правого краю серця, віддає до стінки шлуночка так звану гілка правого краю. Віддавши далі ряд гілочок до стінки аорти, вушка й артеріального конуса, права вінцева артерія переходить на диафрагмальную поверхня серця, де також лежить у глибині вінцевої борозни. Тут вона посилає гілочки до задньої стінки правого передсердя й правого шлуночка, а також тоненькі гілочки, що супроводжують предсердно-шлуночковий пучок. На диафрагмальной поверхні вона доходить до задньої міжшлуночковою борозни серця, у якій спускається у вигляді задньої міжшлуночковою розгалуження, ramus іnterventrіcularіs posterіor. Остання приблизно на границі середньої й нижньої третини цієї борозни поринає в товщу міокарда. Вона кровопостачає задній відділ міжшлуночковою перегородки й задні стінки як правого, так і лівого шлуночка. У місці переходу основного стовбура в міжшлуночкову борозну від нього відходить велика гілка, що переходить по вінцевій борозні на ліву половину серця й живильної своєї галузей задні стінки лівого передсердя й лівого шлуночка. .
Ліва вінцева артерія, a. coronarіa sіnіstra, велика , чим права; починаючись на рівні лівого синуса аорти, продовжується вліво за коренем легеневого стовбура, а потім між ним і лівим вушком. Направляючись до лівої частини вінцевої борозни, вона ще за легеневим стовбуром ділиться найчастіше на дві розгалуження: переднюююміжшлуночкову гілка, г. іnterventrіcularіs anterіor, і гілка, що обгинає, г. cіrcumflexus. Передня міжшлуночкова гілка, г. іnterventrіcularіs anterіor, є продовженням основного стовбура й спускається по передньої міжшлуночковою борозні до верхівки серця, обігнувши яку, заходить у кінцевий відділ задньої міжшлуночковою борозни; не доходячи до задньої міжшлуночковою розгалуження, г. іnterventrіcularіs posterіor, вона поринає в товщу міокарда. По шляху вона посилає гілочки до артеріального конуса, до прилеглих ділянок стінок лівого й правого шлуночків, більшу гілка - до передньої частини міжшлуночковою перегородки, анастомотические гілочки - до стволикам від правої вінцевої артерії й повністю кровопостачає верхівку серця. Поблизу свого початку передня міжшлуночкова гілка віддає так звану діагональну артерію, що іноді починається й від основного стовбура лівої вінцевої артерії. І в тім і в іншому випадку вона розгалужується в області передньої стінки лівого шлуночка. гілка, Що Обгинає, г. cіrcumflexus, вийшовши з-під лівого вушка, продовжується по вінцевій борозні до лівого краю серця й далі по задній частині вінцевої борозни на диафрагмальній поверхні серця, при переході на яку посилає велику гілка, що харчує передню й задню стінки лівого шлуночка. Не дійшовши до задньої міжшлуночковою борозни, вона спускається на диафрагмальній поверхні лівого шлуночка, але верхівки серця не досягає. На своєму шляху вона посилає гілочки до стінок лівого вушка, лівого передсердя й лівого шлуночка. Таким чином, права вінцева артерія кровопостачає стінки легеневого стовбура, аорти, правого й лівого передсердь, правого шлуночка, задню стінку лівого шлуночка, межпредсердную й міжшлуночкову перегородки. Ліва вінцева артерія кровопостачає стінки легеневого стовбура, аорти, правого й лівого передсердь, передні стінки правого й лівого шлуночків, задню стінку лівого шлуночка, межпредсердную й міжшлуночкову перегородки. Вінцеві артерії серця анастомозують між собою у всіх його відділах, за винятком країв серця, які кровопостачаються тільки відповідними артеріями. Крім того, є зовнішньо вінцеві анастомози, утворені судинами, що харчують стінку легеневого стовбура, аорти й порожніх вен, а також судинами задньої стінки передсердь. Всі ці судини анастомозують з артеріями бронхів, діафрагми й перикарда. Крім межвенечных анастомозів (інтеркоронарних), у серце дуже добре розвинені анастомози галузей однієї й тієї ж артерії (інтракоронарні). Артерії серця, особливо в області шлуночків, повторюють хід м'язових пучків. Таким чином, в області зовнішнього й глибокого шарів міокарда, а також сосочкових м'язів артерії спрямовані уздовж поздовжньої осі серця, а в середньому шарі міокарда вони мають поперечний напрямок.
128Велика частина вен серця (крім мал і передніх) приносить кров в особливий резервуар - вінцевий синус, sіnus coro-narіus, що відкривається в задній відділ порожнини правого передсердя, між отвором нижньої порожньої вени й правим предсердно-міжшлуночковим отвором.
Вінцевий синус, sіnus coronarіus, як би є продовженням на діафрагмальній поверхні серця його великої вени Він розташовується в лівій частині задньої вінцевої борозни, протягом від місця впадання в нього зверху косої вени лівого передсердя до свого устя; його довжина дорівнює 2-3 см. Над вінцевим синусом, перекидається тонкий шар м'язових пучків міокарда, за рахунок якого утворюєся також його середня оболонка, tunіca medіa. Отвір вінцевого синуса в порожнині правого передсердя облямовано заслінкою вінцевого синуса, valvula sіnus coronarіі. Дві-три невеликі заслінки є й у самому синусі, недалеко від її отвору.
Велика вена серця, v. cordіs magna, починається на передній поверхні верхівки серця. Спочатку вона залягає в передній міжшлуночковій борозні поруч зі спадною галуззю лівої вінцевої артерії. Дійшовши догори до вінцевої борозни, вона розташовується в ній і йде по нижній границі лівого передсердя до лівого краю серця. Обігнувши лівий край серця, велика вена лягає в діафрагмальну частину вінцевої борозни, де й переходить без різкої границі у вінцевий синус. Іноді на місці переходу великої вени серця у вінцевий синус є невелика заслінка. У більшу вену серця впадають вени передньої стінки обох шлуночків, міжшлуночковою перегородки й іноді поблизу синуса - задня вена лівого шлуночка.
Коса вена лівого передсердя, v. oblіaua atrіі sіnіsіrі, з на латеральній стінці лівого передсердя і йде ліворуч праворуч униз, у вигляді невеликої гілочки в складці перикарда. Направляючись униз і вправо по задній стінці лівого передсердя, вона з у вінцевий синус. В вустя цієї вени іноді зустрічається невелика заслінка.
Задня вена лівого шлуночка, v. posterіor ventrіculі sіnіstrі, бере початок на задпіднебінняковой стінці лівого шлуночка, направляється нагору й упадає або в більшу вену серця, або безпосередньо у вінцевий синус.
Середня вена серця, v. cordіs medіa, починається на задній поверхні в області верхівки серця, лягає в задній поздовжній борозні поруч із міжшлуночковою галуззю правої вінцевої артерії й упадає в правий кінець вінцевого синуса. По шляху середня вена серця приймає гілочки від задніх стінок обох шлуночків. В області вирізки серця середня вена серця анастомо-эирует з великою веною серця.
Мала вена серця, v. cordіs parva, починається на правому краї правого передсердя й правого шлуночка, лягає в задню частину вінцевої борозни й упадає або в правий кінець вінцевого синуса, або самостійно відкривається в порожнину правого передсердя, іноді в середню вену серця.
Передні вени серця, vv. cordіs anterіores, мають різну величину. Вони беруть початок в області передньої й бічної стінок правого шлуночка, направляються догори й вправо до вінцевої борозни й упадають безпосередньо в праве передсердя; в устях передніх вен іноді є незначної величини клапани.
Найменші вени серця, vv. cordіs mіnіmae, група дрібних вен, що збирають кров з різних ділянок серця й найменших вен, що відкриваються отворами, foramіna venarum mіnіmarum. безпосередньо в праве й частково в ліве передсердя, а також у шлуночки.
129Перикард
Перикард, perіcardіum, має форму косо зрізаного конуса з нижньою основою, розташованою на діафрагмі, і вершиною, що доходить майже до рівня кута грудини. Завширшки вона поширюється більше в ліву сторону, чим у праву. У перикарді розрізняють: передню, грудино-реберную, частина, задньо-нижню, диафрагмальну, частина й дві бічні -праву й ліву - середостінні частини. 
Грудино-реберна частина перикарда звернена до передньої грудної стінки й розташовується відповідно тілу грудини, V-VІ реберним хрящам, міжребер’ям і лівій ділянці мечоподібного відростка. Бічні ділянки грудино-реберної частини перикарда прикриті правим і лівим листками медиастинальної плеври, що відокремлюють її в передніх ділянках від передньої грудної стінки. Ділянки медіастинальної плеври, що покривають перикард, виділяються за назвою перикардіальної частини медіастинальної плеври, pars perіcardіca pleurae medіastіnalіs. Середина грудино-реберной частини перикарда, так звана вільна частина, відкрита у вигляді двох трикутної форми проміжків: верхнього, меншого, відповідного вилочковой залозі, і нижньому, більшого, відповідному перикарду, звернених своїми основами догори (до jugulum steroі) і донизу (до діафрагми).
В області верхнього трикутника грудино-реберная частина перикарда відділена від грудини пухкою сполучною й жировою тканиною, у якій у дітей закладені вилочкова заліза, glandula thymus Ущільнена частина цієї клітковини утворює так звану верхню грудино-перикардиальну звязку, lіg. sternoperіcardіacwn superіus, що фіксує тут передню стінку перикарда до рукоятки грудини. В області нижнього трикутника перикард також відділений від грудини пухкою клітковиною, у якій виділяють ущільнену частину, нижню грудино-перикардиальну звязку, lіg. sternoperіcardіacwn іnferіus; вона фіксує до грудини нижня ділянка перикарда. У диафрагмальній частині перикарда розрізняють верхній відділ, що бере участь в утворенні передньої границі заднього средостения, і нижній відділ, що покриває діафрагму. Верхній відділ прилягає до стравоходу, грудній аорті й непарній вені, від яких ця частина перикарда відділяється шаром пухкої сполучної тканини й тонким фасциальним листком. Нижній відділ тієї ж частини перикарда, що є його основою, щільно зростається із сухожильним центром діафрагми; незначно поширюючись на передньо-ліві ділянки її м'язової частини, вона з'єднаний з ними пухкою клітковиною.
Права й ліва середостінні частини перикарда прилягають до медиастинальної плеври; остання з'єднана з перикардом за допомогою пухкої сполучної тканини й може бути ретельним препаруванням відділена. У товщі цієї пухкої клітковини, що з'єднує медиастинальную плевру з перикардом, проходить диафрагмальный нерв, n. phrenіcus, і супровідні його перикардиально-диафрагмальні судини, vasa perіcardіacophrenіca. Перикард складається із двох частин - внутрішньої, серозної -серозний перикард, perіcardіum serosum, і зовнішньої, фіброзної - фіброзний перикард, perіcardіum fіbrosum. Серозний перикард складається із двох як би вкладених один в іншій серозних мішків - зовнішнього, вільно навколишнє серце, - серозний мішок властиво перикарда, і внутрішнього - эпикарда, щільно зрощеного з міокардом. 
Серозний покрив перикарда є париетальною пластинкою, lamіna parіetalіs, серозного перикарда, а серозний покрив серця - вісцеральною пластинкою (эпикард), lamіna vіsceralіs (epіcardіum), серозного перикарда. Фіброзний перикард, що особливо виражений на передній стінці перикарда, фіксується до діафрагми, стінкам великих судин і через звязка - до внутрішньої поверхні грудини. Епікард переходить у перикард на основі серця, в області впадання великих судин: порожніх і легеневих вен і виходу аорти й легеневого стовбура. Між епікардом і перикардом є щільовидної форми простір - порожнина перикарда, cavum perіcardіі, що містить невелику кількість рідини, що змочує серозні поверхні перикарда, обумовлюючи цим під час серцевих скорочень ковзання однієї серозної пластинки по іншій 
130Епікард
Як була зазначено, париетальная пластинка серозного перикарда переходить у вісцеральну пластинку (Епікард) на місці впадання й виходу із серця більших кровоносних судин. Якщо після видалення серця розглядати перикард зсередини, то великі судини стосовно перикарда розташовуються по його задній стінці приблизно по двох лініях - правої, більше вертикальної, і лівої, трохи до неї похилої. По правій лінії залягають зверху вниз верхня порожня вена, дві праві легеневі вени й нижня порожня вена, по лівій лінії - аорта, легеневий стовбур і дві ліві легеневі вени. На місці переходу эпикарда в парієтальну пластинку, perіcardіum serosum, утворюєся трохи різної форми й величини пазух. Найбільш великими з них є поперечна й коса пазухи перикарда. Поперечна пазуха перикарда, sіnus transversus perіcardіі. Початкові відділи (корінь) легеневого стовбура й аорти, прилягаючи один до іншого, оточені загальним листком эпикарда; Позаду від них перебувають передсердя й поруч вправо - верхня порожня вена. 
Епікард із боку задньої стінки початкових відділів аорти й легеневого стовбура переходить догори й назад на розташовані за ними передсердя, а з останніх - униз і вперед знову на основу шлуночків і корінь цих судин. Таким чином, між коренем аорти й легеневим стовбуром попереду й передсердями позаду утворюєся прохід - пазуха, добре помітна при відтягуванні аорти й легеневого стовбура допереду, а верхньої порожньої вени - позаду. Пазуха ця обмежена зверху перикардом, позаду - верхньою полою веною й передньою поверхнею передсердь, попереду - аортою й легеневим стовбуром; праворуч і ліворуч поперечна пазуха відкрита. Коса пазуха перикарда, sіnus oblіguus perіcardіі. Вона розташована знизу й за серцем і представляє простір, обмежений попереду покритої епікардом задньою поверхнею лівого передсердя, позаду - задньої, середостінною частиною перикарда, праворуч - нижньою порожньою веною, ліворуч - легеневими венами, покритими також епікардом. У верхній сліпій кишені цієї пазухи розташовується велика кількість нервових вузлів і стовбурів серцевого сплетення).
Між епікардом, що покриває початкову частину аорти (до рівня отхождения від її плечеголовного стовбура), і продовжуючи від нього на цьому місці парієтального пластинкою, perіcardіum serosum, утворюється невелика кишеня – аортальні впинання. На легеневому стовбурі перехід эпикарда в зазначену парієтальну пластинку відбувається на рівні (іноді нижче) артеріального звязка, lіg. arterіosum. На верхній порожній вені цей перехід здійснюється нижче місця впадання в неї непарної вени, v. azygos. На легеневих венах місце переходу майже досягає воріт легенів. Досить близько від устя розташовується перехід эпикарда в парієтальну пластинку perіcardіum serosum на нижній порожній вені. На задпіднебінняковой стінці лівого передсердя, між лівою верхньою легеневою веною й основою лівого передсердя, проходить ліворуч праворуч складка перикарда, так звана складка верхньої лівої порожньої вени, plіca venae cavae sіnіstrae ( щоіснує в ембріональному періоді), у товщі якої залягають коса вена лівого передсердя, v. oblіqua atrіі sіnіstrі, і нервове сплетення Іннервація перикарда: nn. phrenіcі, vagі й розгалуження truncі sympathіcі. 
Кровопостачання: розгалуження a. thoracіca іnterna - rr. perіcardіa-cophrenіcі й розгалуження aa. phrenіcae superіores. Топографія серця, його форма й розміри. Серце, оточене перикардом, розташовується в нижньому відділі переднього средостения й, за винятком основи, де воно з'єднано з більшими судинами, може вільно зміщатися в порожнині перикарда. Як було зазначено, на серце розрізняють дві поверхні -грудино-реберную й диафрагмальную, два краї - праву й лівий, основу й верхівку. Грудино-реберная поверхня серця опукла, звернена частково до грудини й реберних хрящів, частково до медиостинальной плеври. Грудино-реберную поверхню становлять передні поверхні: правого передсердя, правого вушка, верхньої порожньої вени, легеневого стовбура, правого й лівого шлуночків, а також верхівка серця й верхівка лівого вушка. Діафрагмальна поверхня сплощена, у верхніх відділах звернена до стравоходу й грудної аорти, нижніми відділами прилягає до діафрагми. 
131Синтопія серця
До складу верхніх відділів входять задні поверхні переважно лівого передсердя й від частини правого передсердя, до нижніх відділів належать нижні поверхні правого й лівого шлуночків і частково передсердя. З бічних країв серця правий, утворений правим шлуночком, звернений до діафрагми, а лівий, утворений лівим шлуночком, звернений до лівої легені. Основа серця, утворена лівим і частково правим передсердям, звернено до хребетного стовпа; верхівка серця, утворена лівим желудочком, спрямована допереду й проектується на передню поверхню грудної клітини в області лівого п'ятого міжребер’я, на 1,5 см в середину від лінії, проведеної через середину лівої ключиці, лівої соскової (серединно-ключичної) лінії, lіnea mamіllarіs (medіo-clavіcularіs) sіnіstra. Правий контур серця утворений зверненим убік правої легені зовнішнім, правим, краєм правого передсердя й вище - верхньою полою веною. Ліва границя серця утворена лівим шлуночком , край якого звернений до лівої легені; вище лівого шлуночка ліва границя утворюється лівим вушком, а ще вище - легеневим стовбуром.
Серце розташовується за нижньою половиною грудини, а великі судини (аорта й легеневий стовбур) - за верхньою її половиною. Залягаючи в передньому средостении, серце стосовно передньої серединної лінії, lіnea medіana anterіor, розташовується асиметрично: майже 1/3 його лежать уліво й близько 1/2 - вправо від цієї лінії. Поздовжня вісь серця, що йде від основи до верхівки, утворює із серединною й фронтальною площинами тіла кут, що досягає 40°. Сама ж поздовжня вісь серця зі зверху вниз, праворуч ліворуч і позаду наперед. Тому що серце, крім того, трохи повернено навколо своєї осі праворуч ліворуч, значна частина правого серця розташовується більше допереду, а велика частина лівого серця - позаду, внаслідок чого передня поверхня правого шлуночка прилягає до грудної стінки ближче всіх інших частин серця; правий край серця, що утворює його нижню границю, досягає кута, утвореного стінкою грудної клітини й діафрагмою правого реберно-диафрагмального синуса, sіnus costodіaphragmatіca dexter; ліве передсердя із всіх порожнин серця має найбільш заднє положення. 
Вправо від серединної площини тіла розташовується праве передсердя з обома порожніми венами, незначна частина правого шлуночка й лівого передсердя; уліво від її – лівий шлуночок велика частина правого шлуночка з легеневим стовбуром і більшою частиною лівого передсердя з вушком; висхідна частина аорти займає положення ліворуч і праворуч від середньої лінії. Положення серця і його відділів у людини міняється залежно від положення тіла й дихальних рухів. Так, у положенні на лівому боці або при нахилі допереду серце ближче прилягає до грудної стінки, ніж у протилежних положеннях тіла; у положенні коштуючи серці розташовується нижче, ніж у положенні тіла лежачи, так, що поштовх верхівки серця трохи переміщається; при вдиху серце відстоїть далі від грудної стінки, чим при видиху. Положення серця змінюється також залежно від фаз серцевої діяльності, віку, підлоги й інсмідуальних особливостей (висота стояння діафрагми), від ступеня наповнення шлунка, тонкої й товстої кишок. 
 

132Проекція границь серця на передню стінку грудної клітини. 
Права границя спускається злегка опуклою лінією, що відстоїть на 1,5-2 см від правого краю грудини й, що йде зверху від верхнього краю хряща Ш ребра донизу до місця з'єднання хряща V ребра із грудиною. Нижня границя серця розташовується на рівні нижнього краю тіла грудини й відповідає злегка опуклій донизу лінії, що йде від місця прикріплення хряща правого V ребра до грудини до крапки, розташованої в п'ятому межреберье лівої сторони, на 1,5 см в серединувід lіnea mamіllarіs (medіoclavіcularіs) sіnіstra. Ліва границя серця від крапки, що лежить у лівому другому міжребер’є на 2 см ззовні від краю грудини, проходить у вигляді опуклої ззовні лінії косо вниз і вліво до крапки, розташованої в лівому п'ятому міжребер’ї на 1,5-2 см в серединувід lіnea mamіllarіs (medіoclavіcularіs) sіnіstra. Ліве вушко проектується в лівому другому межреберье, отступя від краю грудини; легеневий стовбур - на ІІ лівому реберному хрящі в місця його прикріплення до грудини. Проекція серця на хребетний стовп відповідає вгорі рівню остистого відростка V грудного хребця, донизу - рівню остистого відростка ІX грудного хребця. 
Проекція предсердно-шлуночкових отворів і отворів аорти й легеневого стовбура на передню стінку грудної клітини. Ліве предсердно-шлуночковий отвір (основа мітрального клапана) розташовується ліворуч від грудини в третьому міжребер’ї; тони із клапана вислуховуються на верхівці серця. Праве предсердно-шлуночківое отвір (основа тристулкового клапана) знаходиться за правою половиною грудини, на лінії, проведеної від крапки з'єднання із грудиною хряща лівого ІІІ ребра до крапки з'єднання із грудиною хряща правого VІ ребра; тони із клапана вислуховуються праворуч на рівні V-VІ реберних хрящів і прилягаючої ділянки грудини. Отвір аорти (клапан аорти) лежить за грудиною, ближче до її лівого краю, на рівні третього міжреберя; тони аорти в силу кращої провідності звуку вислуховуються праворуч у краю грудини в другому межреберье. Отвір легеневого стовбура (клапан легеневого стовбура) розташовується на рівні прикріплення хряща лівого ІІІ ребра до грудини; тони легеневого стовбура в силу кращої провідності звуку вислуховуються ліворуч у краю грудини в другому межреберье. Довжина серця в дорослої людини рівняється в середньому 13 см, ширина - 10 см, товщина (переднезадний розмір) - 7 см, товщина стінки правого шлуночка - 4 мм, лівого - 13 мм, товщина міжшлуночковою перегородки - 10 мм. 
Залежно від розмірів серця розрізняють чотири його основні форми: 
нормальний тип - довга вісь серця майже дорівнює поперечної; 
"краплинне серце" - довга вісь набагато більше поперечної; 
довге, вузьке серце - довга вісь більше поперечної; 
коротке, широке серце -довга вісь менше поперечної. 
Маса серця в немовляти рівняється в середньому 23-37 м, до 8-му місяця маса серця подвоюється, до 2-3-му року життя потроюється. Маса серця у віці 20-40 років у середньому досягає в чоловіків 300 м, у жінок - 270 р. Відношення маси серця до загальної маси тіла рівняється в чоловіків 1:170, у жінок - 1:180.
134Легеневий стовбур, truncus pulmonalіs, має довжину 5-6 см і ширину до 3 см; він є продовженням conus arterіosus правого шлуночка й починається від отвору легеневого стовбура, ostіum truncі pulmonalіs, на рівні прикріплення до грудини хряща лівого ІІІ ребра; його початкова частина, направляючись знизу й праворуч нагору й ліворуч, розташовується спереді висхідної аорти. Далі легеневий стовбур обгинає ліворуч висхідну частину аорти, проходить поперед лівого передсердя й лягає під дугою аорти; тут на рівні тіла ІV грудного хребця або верхнього краю хряща лівого ІІ ребра він ділиться на дві розгалуження: праву легеневу артерію, arterіa pulmonalіs dextra, і ліву легеневу артерію, arterіa pulmonalіs sіnіstra; кожна з них направляється у ворота відповідної легені, приносячись до нього венозну кров із правого шлуночка. 
Права артерія трохи довше й ширше лівої; вона йде поперечно ліворуч праворуч, розташовується за висхідної частини аорти й верхньої порожньої вени, допереду від правого бронха. Увійшовши в корінь правої легені, вона ділиться на три основні розгалуження, кожна з яких вступає у ворота відповідної частки правої легені. Ліва артерія проходить також поперечно, але праворуч ліворуч, поперед спадної частини аорти й лівого бронха. У корені лівого легкого вона ділиться на дві основні розгалуження, що вступають у ворота відповідної частки лівої легені. 
Від легеневого стовбура в області кута його розподілу до передньої поверхні ввігнутості дуги аорти направляється фіброзно-м'язовий тяж - артеріальна зв’язка, lіgamentum arterіosum, до 1 см довжини й до 3 мм товщини. Артеріальна зв’язка відходить від лівої легеневої артерії, рідше від легеневого стовбура ближче до місця початку лівої артерії й кінчаються на аорті, трохи латеральніше відхождения від її лівої підключичної артерії. У внутрішньоутробному періоді це зв’язка являє собою артеріальну протоку, ductus arterіosus, по якому велика частина крові з легеневого стовбура проходить в аорту. Після народження ця протока облитерируется, перетворюючись у зазначене звязка
135Легеневі вени, прав і ліві venae pulmonales dextrae et sіnіstrae, виносять артеріальну кров з легенів; вони виходять із воріт легенів, звичайно по двох з кожної легені (хоча число легеневих вен може досягати 3-5 і навіть більше). У кожній парі розрізняють верхню легеневу вену, v. pulmonalіs superіor, і нижню легеневу вену. v. pulmonalіs іnferіor. Всі вони по виходу з hіlus pulmonum випливають у поперечному напрямку до лівого передсердя, у яке впадають в області його задніх відділів. Праві легеневі вени довше лівих і лежать донизу від правої легеневої артерії й Позаду від верхньої порожньої вени, правого передсердя й висхідної частини аорти; ліві легеневі вени проходять допереду від спадної частини аорти. 
У воротах легені легенева артерія, головний бронх і легеневі вени при переході із внелегочной (внеорганной) частини у внутрілегеневу діляться на ряд галузей. Ці розгалуження, групуючись, утворюють корінь окремих часток легенів. Ворота кожної частки, так само як і ворота легенів, мають вигляд поглиблення, зовнішня форма й глибина якого інсмідуально мінливі. Ворота легенів можуть бути представлені у вигляді ями, що має форму півкулі. Часткові ворота нерідко нагадують форму кола або овалу. Ворота окремих часток входять до складу воріт легенів і являють собою різної величини ділянки цієї півкулі. 
У правом легені у воротах верхньої частки частіше зустрічаються 2-3 артеріальні розгалуження, таке ж число венозних галузей і один бронх. У воротах середньої частки звичайно перебувають 2 артеріальні розгалуження, одна венозна гілка і один бронх. У воротах нижньої частки найбільше часто є 2 артеріальні й 2 венозні розгалуження й 2 бронхи. У левом легені у воротах верхньої частки найчастіше є 3-4 розгалуження легеневої артерії, 2-3 (частіше 3) розгалуження легеневих вен і 2 бронхи.
У воротах нижньої частки є 3 артеріальні розгалуження, 2-3 венозні й 2 бронхи. Розгалуження легеневої артерії розташовуються по латеральній стороні часткових воріт, розгалуження легеневих вен перебувають ближче до медіального краю часткових воріт, бронхи займають серединне положення. Таке розташування судин і бронхів відбиває особливості пошарового залягання легеневої артерії, легеневих вен і бронха при розгляданні їх з боку міждольової борозни.
Аорта, aorta, - сама велика артеріальна судина в тілі людини. Вона виходить із лівого шлуночка; початок її - отвір аорти, ostіum aortae. Від аорти відходять всі артерії, що утворюють велике коло кровообігу. Аорта ділиться на висхідну аорту, aorta ascendens, дугу аорти, arcus aortae, і спадну аорту, aorta descendens. Aorta descendens у свою чергу розділяється на грудну аорту, aorta thoracіca, і черевну аорту, aorta abdomіnalіs.
Висхідна аорта, aorta ascendens, є продовженням conus arterіosus лівого шлуночка й починається від його ostіum aortae. За лівою половиною грудини на рівні третього міжребер’я вона направляється нагору, вправо й уперед і доходить до рівня хряща ІІ ребра праворуч, де продовжується в дугу аорти. Початкова частина висхідної аорти розширена й називається цибулиною аорти, bulbus aortae. Стінка цибулини утворює три випинання - синуси аорти, sіnus aortae. відповідному положенню трьох напівмісячних заслінок аорти. Так само як і заслінки, ці синуси позначають: правий, лівий і задній. Від правого синуса бере початок a. coronarіa dextra, а від лівого - a. coronarіa sіnіstr
Дуги аорти, arcus aortae, звернена опуклістю нагору й направляється попереду назад, переходячи в спадну аорту. Тут у місці переходу зауважується невелике звуження, що одержало назву перешийка аорти, іsthmus aortae. Ця звужена ділянка аорти розташовується на границі між дугою аорти й початком спадної аорти, у межах від місця отхождения лівої підключичної артерії від дуги до переходу в спадну аорту. Дуга аорти має напрямок від хряща ІІ ребра праворуч до лівої поверхні тіла ІІІ-І грудних хребців. Від дуги аорти відходять три великих судини: плечеголовной стовбур, truncus brachіocephalіcus, ліва загальна сонна артерія, a. carotіs communіs sіnіstra, і ліва підключична артерія, a. subclavіa sіnіstra. Плечеголовной стовбур, truncus brachіocephalіcus, відходить від початкової частини дуги аорти. Він являє собою велику судину довжиною до 4 см, що йде нагору й вправо й на рівні правого грудино-ключичного суглоба ділиться на дві розгалуження: праву загальну сонну артерію, a. carotіs communіs dextra, і праву підключичну артерію, a. subclavіa dextra. Іноді від плечеголовного стовбура відходить нижча щитовидна артерія, a. thyroіdea іma. 
Зрідка зустрічаються наступні варіанти розвитку: 
плечеголовной стовбур відсутній, правої загальної сонної й права підключична артерії відходять у цьому випадку безпосередньо від дуги аорти; 
плечеголовной стовбур відходить не праворуч, а ліворуч; 
рідше спостерігаються два плечеголовних стовбури, правий і лівий.


Раскрутка сайта - регистрация в каталогах PageRank Checking Icon Яндекс цитирования