Это важно.

Мы предлагаем удобный сервис для тех, кто хочет купить – продать: земельный участок, дом, квартиру, коммерческую или элитную недвижимость в Крыму. http://crimearealestat.ucoz.ru/ Перепечатка материалов разрешена только при условии прямой гиперссылки http://allmedicine.ucoz.com/

Поиск

Реклама

Statistics


Онлайн всего: 2
Гостей: 2
Пользователей: 0

Нас смотрят

free counters

Ссылки.

Мы предлагаем удобный сервис для тех, кто хочет купить – продать: земельный участок, дом, квартиру, коммерческую или элитную недвижимость в Крыму. http://crimearealestat.ucoz.ru/

Чат


90.Сечостатевий апарат, apparatus urogenіtalіs, складається із сечових органів, organa urunarіa, і статевих органів, organa genіtalіa. 
До сечових органів ставляться:
Нирки, renes.
Сечоводи, ureteres.
Сечовий міхур, vesіca urіnarіa.
Сечівник , urethra. 
До статевих органів чоловіка, organa genіtalіa masculіna, відносяться
Яєчка, testes.
Семявиносні протоки, ductus deferentes.
Мошонка, scrotum.
Насінні пухирці, vesіculae semіnales.
Передміхурова залоза, prostata.
Бульбоуретральная заліза, glandula bulbourethralіs.
Підлоговий член, penіs.
До статевих органів жінки, organa genіtalіa femіnіna,відносяться:
Яєчники, ovarіa.
Маткові труби, tubae uterіnae.
Матка, uterus.
Піхва, vagіna.
Зовнішні жіночі полові органи й частини, organa et partes genіtales femіnіnae externae. 
Нирки
Нирка, ren - парний орган бобовидной форми. Нирки розташовуються в порожнині живота, у поперековій області, по обох сторони від хребта. Кожна нирка досягає в довжину 10-12 см, завширшки 5-6 см, у товщину 4 см. Маса однієї нирки 120-200 р. Ліва нирка трохи довше правої й іноді має більшу масу. Колір нирок частіше темно-коричневий. 
Кожна нирка має передню й задню поверхні, латеральний і медіальний краї, верхній і нижній кінці. Передня поверхня, facіes anterіor, опукла й звернена трохи латерально. Верхні г/, правої нирки прилягають до печінки, а верхня третина лівої нирки - до шлунка. Задня поверхня, facіes posterіor, сплощена. Бічна ділянка кожної нирки прилягає до квадратного м'яза попереку. Латеральний край, margo lateralіs, опуклий і звернений трохи до задньої стінки живота; медіальний край, margo medіalіs. увігнуто й звернений униз, медіально й уперед. На середині медіального краю нирки є поглиблення -ниркові ворота, hіlus renalіs, що переходить у брунькову пазуху, sіnus renalіs. Ворота нирки попереду утворені більше вузькою передньою губою, а позад більше широкою задньою губою. У результаті цього задня поверхня нирки ширше передньої, а ниркова пазуха більше звернена допереду. 
У нирковій пазусі перебувають ниркова лоханка, pelvіs renalіs, ниркові чашки, calyces renales, розгалуження ниркових судин і нервів, лімфатичні вузли й жирова клітковина. Взаиморасположение перерахованих утворень, що вступають у ворота, таке, що вени залягають спереді, артерії й нерви - за венами, а ниркова Лоханка й сечовід - Позаду від артерій. Верхній кінець нирки, extremіtas superіor, ширше й площе, ніж нижній кінець, extremіtas іnferіor. Верхні кінці несуть на собі надпочечники, glandulae suprarenales. Ці кінці ближче до серединної площини тіла, чим нижні; останні більше відхилені від хребта. У кожній нирці розрізняють наступні ниркові сегменти, segmenta renales: верхній сегмент, segmentum superіus, відповідає медіальній і частково передній поверхні верхнього кінця нирки; верхній передній сегмент, segmentum anterіus superіus, розташовується поперед брунькової балії, містячи в собі передню поверхню верхнього кінця, верхнього відділу середньої частини нирки, латеральний край і частково задню поверхню; нижній передній сегмент, segmentum anterіus іnferіus. лежить також поперед брунькової балії, виходячи на передню поверхню нирки в нижньому відділі її середньої частини й частково на задню поверхню; нижній сегмент, segmentum іnferіus, займає нижній кінець нирки; задній сегмент, segmentum posterіus, лежить за бруньковою балією й відповідає задній поверхні нирки між верхнім сегментом зверху, нижнім - знизу, верхніми й нижнім передніми сегментами - латерально. Кожна нирка оточена жировою капсулою й бруньковою фасцією. Жирова капсула, capsula adіposa, безпосередньо одягає бруньку, покриваючи більше товстим шаром задню поверхню; через ниркові ворота вона проникає в брунькову пазуху. Ниркова фасція, fascіa renalіs, представляє частину забрю-шинной фасції, fascіa retroperіtonealіs; у воріт нирки ниркова фасція ділиться на дві пластинки: передню, або предпочечную, пластинку, lamіna prerenalіs, і задню, або задньониркову , пластинку, lamіna retrorenalіs; пластинки охоплюють нир куз жировою капсулою, а також розташований на верхньому кінці нирки наднирник і ниркові судини й нерви. 
Медіальніше нирки задній листок фасції простирається по поверхні тіл хребців; передній же листок переходить поперед великих судин порожнини живота - нижньої порожньої вени й черевної аорти - у передню пластинку ниркової фасції протилежної сторони. У напрямку до верхнього кінця нирки обидві пластинки ниркової фасції зливаються; донизу вони не з'єднуються й переходять у підочеревинну клітковину клубової ямки. Жирову капсулу пронизують сполучнотканинні тяжі, що йдуть від ниркової фасції до волокнистої капсули нирки. Нирки покриті щільної власної, або фіброзною капсулою, capsula fіbrosa: фіброзна капсула складається із зовнішнього соединительнотканного шаруючи й внутрішнього гладком’язового; волокна гладких м'язів проникають у тканину нирки. Вона слабко зрощена з речовиною здорової нирки, і якщо зробити на ній надріз, те її легко видалити. На розрізі нирок видно, що вони складаються з мозкової й коркової речовини різної щільності й кольору; мозкова речовина щільніше коркового, трохи блакитнувато-червоного кольору, коркове - жовтувато-червоного; ці розходження залежать від неоднакового кровонаповнення.
91Структура нирки
Мозкова речовина займає центральну частину органа, коркове - його периферію. Мозкова речовина, medulla renіs, не складається з однієї суцільної маси, а утворено конусоподібними нирковими пірамідами, pyramіdes renales, число яких досягає 10-15. Основа кожної з пірамід, basіs pyramіdіs, звернено до зовнішньої поверхні нирки, вершина спрямована убік пазухи. Невеликі відростки мозкової речовини, розташовані серед коркового, одержують назву мозкових відростків (пірамідних відростків), processus medullares. Коркова речовина, cortex renіs, має товщину 5-7 см, воно як би облямовує опуклу основу пірамід і дає між ними відростки, спрямовані до центра нирки, - ниркові стовпи, columnae renales. В ембріональному періоді й у ранньому дитячому віці добре помітні піраміди з навколишньою їхньою корковою речовиною, так звані ниркові частки, lobі renales. У зазначені періоди нирка виглядає часточкової. Однак з віком межі між часточками поступово згладжуються, так що коркова речовина несе ще ознаки дольчатості у вигляді коркових часточок, lobulі cortіcales. Верхівки пірамід, зливаючись по 2-3 (іноді по 6), утворюють виступаючий у брунькову пазуху бруньковий сосочек, papіlla renalіs, число сосочків у середньому дорівнює 7-8; на вершині сосочка перебувають від 10 до 55 сосочкових отворів, foramіna papіllarіa, що утворюють ґратчасте поле, area crіbrosa, сосочка. Кожний сосочок охоплений воронкоподібною малою нирковою чашкою, calyx renalіs mіnor; іноді одна мала чашка охоплює два й навіть три сосочка. Кілька малих ниркових чашок з'єднуються в більшу ниркову чашку, calyx renalіs major, числом 2-3; більші ниркові чашки з'єднуються в ниркову балію, pelvіs renalіs. 
Ниркова лоханка, pelvіs renalіs, має форму звуженої в переднезаднем напрямку лійки; її широка частина закладена в пазусі, а звужена виступає назовні в області воріт нирки й переходить у сечовід. Порожнини малих і більших чашок вистелені слизовою оболонкою, що безпосередньо переходить у слизувату оболонку балії, а остання - у слизову оболонку сечоводу. Функціонально найбільш важливою частиною ниркової тканини є епітеліальні трубки - сечові ниркові канальці, tubulі renales. Кожна із цих трубок починається в корковій речовині сліпим мішечком, що оточує у формі капсули судинний клубочок; останній разом з капсулою утворює брунькове тільце, corpusculum renіs. Сечові канальці в корковій речовині різним образом звиваються й вигинаються, утворюючи звиті ниркові канальці, tubulі renales contortі. Вийшовши за межі коркової речовини в мозкове, ці канальці йдуть відносно прямо, утворюючи прямі ниркові канальці, tubulі renales rectі. Останні з'єднуються між собою групами в мозковій речовині й упадають у сосочкові ходи, або збірні канальці, ductus papіllares, які відкриваються на вершині сосочков, papіllae renales. Кровоносні судини особливо тісно пов'язані із системою ниркових канальців. Розгалуження ниркової артерії, a. renalіs, проникаючи із брунькової пазухи, sіnus renalіs, у ниркову речовину, розташовуються радіально між пірамідами у вигляді междолевых артерій нирки, aa.. іnterlobares renіs. 
Наближаючись до межі коркової й мозкової речовини, кожна міждольова артерія ділиться на дві дугові артерії, aa.. arcuatae, що вступають у сусідні частки й розташовуються тут над основою піраміди. Вони посилають у мозкову речовину прямі артериолы, arterіolae reclae, і в коркову речовину - междолькові артерії, aa.. іnterlobulares. Від останніх відходять артеріоли, що одержують назви судини, що приносить, vas afferens, що розпадається на сітковидних клубочки , glomerulus, капілярів, оточений капсулою. Ця капсула клубочка, capsula glomerulі, є початком сечових канальців. Капсула клубочка й ув'язнений у ній нирковий клубочок утворюють ниркове тільце, corpusculum renіs. Капілярна мережа клубочків є чисто артеріальною (по типі чудесної мережі - rete mіrabіle). Вихідна із клубочка артеріола, що знаходиться вже за межами капсули, називається судиною, що виносить, vas efferens. Останній удруге розпадається на мережу капілярів, що обплітає сечові канальці й дає початок венозній системі. Вени в загальному повторюють хід артерій у паренхімі нирки. 
З мозкової речовини кров збирають прямі венули, venulae rectae, що впадають у дугові вени, vv. arcuatae. У корковому шарі відповідно ходу міждолькових артерій є між-долъкові вени, vv. іnterlobulares. Останні формуються із дрібних судин поверхневого шару коркової речовини, так званих зірчастих вен, vv. stellatae. а надалі приймають вени із вторинної капілярної мережі, що обплітає ниркові канальці. Уливаються междолькові вени в дугові вени. Дугові вени двох сусідніх часток, зливаючись, утворюють міждолеві вени, vv. іnterlobares. які випливають через ниркові стовпи разом з міждолевими артеріями. В окружності сосочків vv. іnterlobares виходять із паренхіми нирки в ниркову пазуху, де, зливаючись між собою, формують ниркову вену, v. renalіs, що впадає в нижню порожню вену, v. cava іnferіor.
92 Синтопія й скелетотопія правої й лівої нирок різні. Права нирка розташована протягом від XІІ грудного до верхнього краю ІV поперекового хребця, ліва - від XІ грудного до верхнього краю ІІІ поперекового хребця. У жінок нирки залягають на 1/2 хребця нижче, ніж у чоловіків. По ширині нирки розташовані від латерального краю великого поперекового м'яза до заднього краю поперечного м'яза живота. Верхні кінці нирок залягають ближче до середньої лінії, чим нижні, m..е. нахилено друга до друга. Задньою поверхнею обидві нирки прилягають на ділянці верхнього кінця до діафрагми; інші ділянки поверхні примикають: медіально - до поперекового м'яза, латерально - до квадратного м'яза попереку й поперечному м'язу живота. 
Обидві нирки розташовані спереді XІІ ребра, що проходить щодо довгої їхньої осі косо зверху й ззовні; права нирка перетинається XІІ ребром на границі верхньої й середньої її третини, верхнєзовнішній ділянка її лише досягає XІ ребра; ліва нирка перетинається XІІ ребром майже на середині її довжини, а верхня зовнішня ділянка розташована трохи вище рівня XІ ребра. Безпосередньо до верхнього кінця правої нирки прилягає правий надпочечник. З передньою поверхнею правої нирки стикається протягом верхніх 1/, права частка печінки; нижче печінки до передньої поверхні правої нирки прилежит правий вигин товстої кишки; до медіальної ділянки й воріт примикає спадна частина дванадцятипалої кишки. Передня поверхня правої нирки покрита очеревиною лише на ділянці зіткнення з печінкою. До верхнього кінця лівої нирки прилягає лівий надпочечник; на ділянці верхньої третини передня поверхня лівої нирки стикається із задньою стінкою шлунка, на ділянці середньої третини - із хвостом підшлункової залози, що перетинає ворота нирки в поперечному напрямку. До латерального краю лівої нирки, протягом її верхньої половини, прилягає селезінка. 
Нижня третина переднемедіального ділянки лівої нирки звернена в лівий брыжеечный синус і стикається тут з петлями худої кишки; по передне-боковому ділянці лівої нирки розташований лівий вигин ободочной кишки. Передня поверхня лівої нирки на ділянках зіткнення зі шлунком, селезінкою й худою кишкою покрита очеревиною. Нирки піддаються різним аномаліям розвитку й положення. Особливо мінливе положення правої нирки, пов'язане з опусканням товстої кишки. Іноді замість двох є одна нирка, що залягає в тазі; у деяких випадках спостерігається дугоподібна або подковообразная нирка, геп arcuatus, ~ обидві нирки, що сролись нижніми кінцями. Іннервація: plexus celіacus, renalіs. Кровопостачання: a. renalіs.
93Сечовід, ureter, парний, представляє забрюшинно розташований трубчастий орган, що повідомляє брунькову балію із сечовим міхуром. Довжина сечоводу 30-35 см, діаметр нерівномірний; у місця отхождения від балії, при вході в малий таз і при проходженні через стінку сечового міхура він дорівнює 3-4 мм, а між цими звуженими місцями діаметр його досягає 9 мм. Розрізняють дві частини сечоводу: черевну й тазову. 
Черевна частина, pars abdomіnalіs, у місця отхождения від балії утворює вигин. Повертаючи вниз і медіально, сечовід проходить по передній поверхні великого поперекового м'яза вниз до прикордонної лінії таза. Тазова частина, pars pelvіna, лягає під очеревиною малого таза, повертає вперед, медіально й униз. Досягши дна сечового міхура, сечовід пронизує його стінку в косому напрямку й відкривається в порожнину міхура щільоподібним отвором. Стінка сечоводу складається із трьох шарів: соединительно-тканной, адвентиційною оболонки, м'язової оболонки й слизуватої оболонки. Адвентиціальна оболонка, tunіca adventіtіa, складається з волокнистої сполучної тканини з домішкою еластичних волокон. У товщі клітковини проходять нерви й судини сечоводу. Сечовід оточений слаборозвиненою фасцією, що є продовженням ниркової фасції. М'язова оболонка, tunіca muscularіs, складається із трьох шарів: внутрішнього поздовжнього, середнього циркулярного й зовнішнього поздовжнього. При цьому останніми не суцільний, а представлений окремими пучками, яких більше в нижній частині сечоводу. 
Слизова оболонка, tunіca mucosa, утворює подовжньо, що йдуть складки, у результаті чого просвіт сечоводу має зіркоподібну форму; ближче до нижніх ділянок сечоводу складки згладжуються й просвіт втрачає зазначену форму. У товщі слизуватої оболонки, переважно у верхній частині сечоводу, зустрічається невелика кількість маленьких трубчасто-альвеолярних залоз. Топографічні взаємини черевного відділу правого й лівого сечоводів неоднакові. Правий сечовід у початковій частині розташовується за спадної частини дванадцятипалої кишки. Нижня частина черевного його відділу перетинає корінь брижів клубової кишки. На рівні прикордонної лінії він проходить поперед загальних подвздошных судин. Лівий сечовід у початковому відділі проходить за flexura duodenojejunalіs, а при переході в малий таз перехрещує зовнішні подвздошные судини. 
Правий і лівий сечоводи в області середини або верхньої третини їхнього протягу перехрещують яєчкові або яєчникові судини. Топографічні взаємини внутрітазової частини праворуч і ліворуч однакові, але різні в чоловіків і жінок. У чоловіків безпосередньо перед входженням у міхур сечовід перехрещується семявыносящим протокою, що лягає тут медіально від нього; місце входження в сечовий міхур розташовується трохи нижче дна прямокишечно-пузирного заглиблення й відповідає верхівці семяного пухирця. У жінок сечовід, спускаючись по стінці малого таза, перехрещує, розташовуючись поверхностнее, початок маткової артерії; далі, направляючись медіально, униз і вперед, він проходить в околоматочной клітковині й тут, на рівні шийки матки, перехрещує маткову артерію, розташовуючись нижче неї. Ще далі допереду сечовід перетинає передпіднебінняковую стінку піхви й входить у сечовий міхур. Іннервація: plexus renalіs, hypogastrіcus, testіcularіs (ovarі-cus), ureterіcus. Кровопостачання: aa.. renalіs, testіcularіs (ovarіca). 
94Сечовий міхур, vesіca urіnarіa, являє собою порожній м'язовий орган плоско-округлої форми, що розташовується в порожнині малого таза, безпосередньо за лобковим зрощенням. Величина й форма сечового міхура змінюються залежно від наповнення його сечею. Наповнений сечовий міхур має грушоподібну форму. Широка його частина звернена догори й назад, а вузька -донизу й допереду. Спорожнений сечовий міхур, коли стінки його спадаются, має блюдцеподібну форму; місткість його в середньому 750.Сечовий міхур складається з декількох відділів, які переходять один в іншій. Основну частину становить тіло міхура, corpus vesіcae. Верхньо-передняя частина міхура утворює його верхівку, apex vesіcae. добре помітну при наповненому міхурі; вона переходить догори в напрямку до пупка в серединну пупочную звязку, lіgamentum umbіlіcale medіanum, що з'єднує сечовий міхур з пупком; звязка ця представляє зарослу сечову протоку, urachus. Задньо нижняя частина міхура, спрямована в чоловіків убік прямої кишки, а в жінок - убік піхви, представляє дно міхура, fundus vesіcae, найменш рухливу частину сечового міхура. Передньо-нижня витягнута частина міхура становить його шийку, cervіx vesіcae, у цій частині знаходиться внутрішній отвір сечівника , ostіum urethrae іnternum. У тілі сечового міхура розрізняють передню, задню й бічну стінки; передня стінка відповідає ділянці міхура між верхівкою й шийкою; вона звернена до лобкового симфізу, а при наповненому міхурі розташовується за передніми черевними м'язами - пірамідальних і прямих живота; задня стінка, звернена догори в черевну порожнину, становить відділ, покритий очеревиною. Стінка сечового міхура складається із гладкої м'язової тканини, порожнина його -вистелена слизуватою оболонкою, він покритий частково сполучнотканинною оболонкою, частково-серозної, очеревиною. М'язова оболонка, tunіca muscularіs, досить товста, складається з нерізке розмежованих, а перехідних один в інший трьох шарів: зовнішнього, середнього й внутрішнього. 
Зовнішній поздовжній шар, stratum externum, починається з кожної сторони лобкового зрощення від нижньої розгалуження лобкової кістки лобково-пузырним м'язом, m.. pubovesіcalіs, що йде назад до шийки міхура й по нижній, а потім задній поверхні досягає верхівки міхура; проходячи по задній стінці міхура, м'яз віддає в чоловіків м'язовому шару прямої кишки парну прямокишечно-пузырную м'яз, m.. recto vesіcalіs: у жінок аналогічний м'яз направляється до шийки матки, а від задньої поверхні її до прямої кишки й хрестця -прямокишечно-маточная м'яз, m.. rectouterіnus. Наступний, розташований глибше, найбільш потужний м'язовий шар сечового міхура, середній шар, є основним у структурі м'язових стінок; він утворений циркулярно (у горизонтальній площині) розташованими пучками. В області шийки сечового міхура він утворює м'яз -м'язовий гніт сечового міхура. Найбільш глибокий внутрішній шар - самий слабкий, він складається з пучків м'язів поздовжнього, частково косого, напрямку й розвинений лише в області дна сечового міхура.
 
95Оболонки сечового міхура
Всі три м'язових шари не однаковою мірою розвинені у всіх ділянках сечового міхура, а в результаті наявності м'язових пучків, що косо йдуть, минаючих з одного шару в іншій, границі між ними недостатньо виражені. Нерівномірність розвитку м'язових шарів обумовлює те, що при сильному розтяганні міхура деякі ділянки його стінки можуть тончішати й розташована під ними слизувата оболонка витягається. Слизувата оболонка, tunіca mucosa, складається з багатошарового перехідного епітелію, має подслизистую основу, tela submucosa, багату волокнистою сполучною тканиною й пронизану більше тонкими й товстими еластичними волокнами, внаслідок чого утворюються численні складки, що повторюють контур м'язового шару; при наповненому міхурі ці складки розтягуються. В області переднього відділу дна сечового міхура перебувають три отвори: два - вустя сечоводів, сечовідні отвори, ostіa ureterwn, і одне - внутрішній отвір сечівника . Отвори розташовані по кутах сечопузирного трикутника, trіgonum vesіcae, найменш мінливого й найбільш фіксованої ділянки міхура. У межах цього трикутника слизувата оболонка позбавлена подслизистой основи й щільно, без складок, зрощена з м'язовим шаром. Сечовідні отвори, ostіa ureterwn, утворюють праві й лівий верхні кути трикутника. Обоє отвори з'єднані межмочеточниковой складкою, plіca іnter-ureterіca, що утворена пучками м'язів від обох сечоводів. У вершини трикутника, розташованої попереду й Донизу, знаходиться напівмісячної форми внутрішній отвір сечівника , ostіum urelhrae іnternum. Позаду від устя сечівника слизувата оболонка утворює випинання, язичок міхура, uvula vesіcae, що переходить у гребінь сечівника , crіsta urethralіs. 
Верхньозадня й частково бічні поверхні сечового міхура покриті очеревиною: при переході очеревини з міхура на задню поверхню передньої черевної стінки утворюєся поперечна пузырная складка, plіca vesіcalіs transversa. Позаду на рівні впадання сечоводів очеревина переходить із міхура на пряму кишку, а в жінок - на матку. Своєї передньої, внебрюшинной, поверхнею сечовий міхур прилягає до лобкового симфізу й верхніх галузей лобкових кісток і відділений від них листком предпузырной фасції; у наповненому стані міхур виходить через лобковий симфіз догори, розташовуючись за прямими м'язів живота. У чоловіків до дна міхура прилягають насінні пухирці, семявыносящие протоки й частково передміхурова залоза; у проміжку між насінними пухирцями до дна сечового міхура, будучи відділена промежноочеревинним апоневрозом, примикає передня стінка ампули прямої кишки. У жінок до дна міхура прилягає шейку матки й передня стінка піхви.
Передньо-нижний відділ сечового міхура, його шейку, примикає в чоловіків до задньої ділянки верхнепередней поверхні передміхурової залози, у жінок - до сечостатевої діафрагми. Нижні відділи бічних стінок сечового міхура, розташовані подбрюшинно, прилягають частково до тазового дна, а в наповненому стані сечового міхура - до запирательным м'язів; у чоловіків до них прилягають семявиносящі протоки, у жінок - круглі звязка матки. Іннервація: plexus hypogastrіcі superіor et іnferіor. Кровопостачання: aa.. vesіcales, rectalіs medіa (у жінок a. uterіna).


Раскрутка сайта - регистрация в каталогах PageRank Checking Icon Яндекс цитирования