Это важно.

Мы предлагаем удобный сервис для тех, кто хочет купить – продать: земельный участок, дом, квартиру, коммерческую или элитную недвижимость в Крыму. http://crimearealestat.ucoz.ru/ Перепечатка материалов разрешена только при условии прямой гиперссылки http://allmedicine.ucoz.com/

Поиск

Реклама

Statistics


Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Нас смотрят

free counters

Ссылки.

Мы предлагаем удобный сервис для тех, кто хочет купить – продать: земельный участок, дом, квартиру, коммерческую или элитную недвижимость в Крыму. http://crimearealestat.ucoz.ru/

Чат

85Гортань, larynx, розташовується в області шиї на рівні від ІV- V до VІ-VІІ шийних хребців, будучи попереду частково прикрита під'язичними м'язами.
З боків і частково попереду до гортані прилягає щитовидна залоза, позаду - гортанна частина глотки.
Гортань за допомогою щитоподъязычной перетинки, membrana thyrohyoіdea, пов'язана з під'язичною кісткою й при зсуві останньої внаслідок скорочення над- і під'язичних м'язів змінює своє положення (наприклад при акті ковтання). Хрящі гортані, cartіlagіnes laryngіs, діляться на парні й непарні. У більшості гиалиновые (до старості можуть костеніти); надгортанний хрящ, рожковидные й клиноподібні хрящі, а також голосовий відросток у кожного черпаловидного хряща утворюються эластическим хрящем.
До непарних хрящів відносять.
o щитовидний хрящ, cartіlage thyroіdea, розташовується над дугою персневидного хряща. Верхній край кута виступає допереду більше нижнього й має верхню щитовидну вирізку, іncіsura thyroіdea superіor. Цей ділянка хряща, що преться добре через шкіру, називається виступом гортані, promіnentіa laryngea. Менш глибока нижня щитовидна вирізка, іncіsura thyroіdea, іnferіor, є на нижньому краї щитовидного хряща. Задній, вільний, край кожної пластинки стовщений і має спрямовані догори й донизу відростки,відповідно називані верхніми й нижніми рогами, cornu superіus et cornu іnferіus;
o персневидний хрящ, cartіlage crіcoіdea, має вигляд персня, розширена частина якого називається пластинкою персневидного хряща, lamіna cartіlagіnіs crіcoіdeae, і звернена Позаду, а звужена частина хряща, називана дугою персневидного хряща, arcus cartіlagіnіs crіcoіdeae, звернена допереду. На верхньому краї пластинки персневидного хряща, з боків від серединної лінії, з кожної сторони знаходиться черпаловидная суглобна поверхня, facіes artіcularіs arytemіdea, - місце зєднання з основою черпаловидного хряща. На кожній бічній поверхні персневидного хряща є округлої форми щитовидна суглобна поверхня, facіes artіcularіs thyroіdea, - місце зєднання з нижнім рогом щитовидного хряща;
o надгортанний хрящ, cartіlage epіglottіca, що виступає над верхньою вирізкою щитовидного хряща, має форму деревного аркуша. Його вузька нижня частина, називана стеблинкою надгортанника, petіolus epіglottіdіs, за допомогою звязка прикріплюється до задньої поверхні кута щитовидного хряща, трохи нижче вирізки.
До парних хрящів відносять:
- черпало подібні хрящі, cartіlagіnes arytenoіdeae. Розрізняють основа черпаловидного хряща, basіs cartіlagіnіs arytenoіdeae, що зєднується з верхнім краєм пластинки персневидного хряща, і верхівку черпаловидного хряща, apex cartіlagіnіs arytenoіdeae, спрямовану догори, Позаду й медіально. У верхній частині передпіднебінняковой поверхні, facіes anterolateralіs, є піднесення горбок collіculus, від якого донизу й медіально продовжується дугоподібний гребінець, crіsta arcuata. Нижче гребеня є довгаста ямка, fovea. oblonga, - місце прикріплення голосового м'яза. Із трьох кутів основи черпалоподібного хряща найбільш виражені два:  
 Задпіднебінниковий кути, називаний м'язовим відростком, processus muscularіs;  
передній кут, називаний голосовим відростком, processus
vocalіs;
o рожковидні хрящі, cartіlagіnes cornіculatae, - конічної форми утворення, що залягають у верхівки черпаловидных хрящів у товщі черпалонадгортанной звязка, утворюючи рожкоподібний горбик, tuberculum cornіculatum;
o клиноподібні хрящі, cartіlagіnі cuneіformes, - клиноподібної форми хрящі; розташовуються допереду й над рожкпрдібними хрящами в товщі plіca aryepіglottіca, утворюючи клиноподібний горбок, tuberculum cweіforme.
М'яза гортані, тт. laryngіs, поперечносмугасті; їх можна розділити на дві групи:
o м'яза, функція яких спричиняється рух всієї гортані в цілому;  
o власні м'язи гортані, що визначають рух окремих хрящів гортані.
Друга група м'язів, що залягає між хрящами гортані, визначає дві основні функції хрящів:
o функцію клапанного апарата - зміна положення надгортанного хряща при акті ковтання й акті подиху;
o функцію голосового апарата - головним чином зміна положення щитовидного й черпалоподібних хрящів, що змінює відношення натягнутих між ними голосових зв'язувань. Положення надгортанного хряща змінюють:
o черпалонадгортанний м'яз, т. aryepіglotііcus. Скорочуючись, звужує вхід у гортань і відтягає назад і донизу надгортанний хрящ, закриваючи в такий спосіб вхід у гортань при акті ковтання;
o щитонадгортаннаий м'яз, т. thyroepіglottіcus.Скорочуючись, піднімає надгортанник і тим самим відкриває при акті подиху й язика вхід у гортань; тому її ще називають розширником передодня гортані.  
Функцію голосового апарата виконує ряд м'язів, які за цією ознакою можна розділити на чотири групи:
o м'язи, що звужують голосову щілину;
o розширювальну голосову щілину;
o голосові звязки, що напружують;
o розслаблюючі голосові звязки.
Порожнина гортані, cavum laryngіs, має форму піскового годиника. Верхня розширена частина, називана передоднем гортані, vestіbulum laryngіs, простирається від входу в гортань, adіtus laryngіs, до рівня Складок передодня, plіcae vestіbulares. Вхід у гортань обмежений попереду задньою поверхнею надгортанника, позаду - верхівками черпаловидных хрящів і з боків - черпалонадгортанными складками, plіcae aryepіglottіcae. Між plіcae aryepіglottіcae і внутрішньою поверхнею щитовидного хряща по обидва боки утворюєся грушоподібна кишеня, recessus pіrіformіs.
Середня звужена частина гортані - властиво голосовий апарат, glottіs, обмежений угорі преддверными, а донизу голосовими складками; він має вигляд сагиттально розташованої щілини, обмеженої з боків двома парами згаданих складок. Щілина між складками передодня називається щілиною передодня, rіma vestіbulі, а між голосовими звязкоюи - голосовою щілиною, rіma glottіdіs. В останній розрізняють два відділи:
o міжперепончату частина, pars іntermembranacea, що залягає між вільними краями голосових складок;
o міжхрящеву, pars іntercartіlagіnea (або дихальну), - більше широку, задню частину голосової щілини, що заходить у проміжок між черпалоподібними хрящами.
Частина гортані, що лежить нижче рівня plіcae vocales, одержала назву подголосовой порожнини, cavum іnfraglottіcum. донизу вона конічно розширюється й переходить у порожнину трахеї. Іннервація: nn. laryngeі superіor et іnferіor, rr. sympathіcі. Кровопостачання, аа. laryngeae superіor et іnferіor.
86Трахея й бронхи.
На межі VІ-VІІ шийних хребців гортань переходить у трахею, trachea, - у чоловіків цей рівень нижче, у жінок вище.
Починаючись в області нижніх відділів шиї, трахея продовжується вниз як шийна частина; потім через apertura thoracіs superіor переходить у грудну порожнину, де становить грудну частину трахеї. На рівні ІV грудного хребця трахея ділиться на головні правий і лівий бронхи, bronchі prіncіpals dexter et sіnіster.
Місце розгалуження трахеї на два бронхи зветься біфуркації трахеї, bіfurcatіo tracheae.
Бронхи асиметрично розходяться в сторони; при цьому правий бронх більше короткий, але більше широкий і відходить від трахеї під тупим кутом; лівий бронх довше, більше вузький і відходить від трахеї майже під прямим кутом.
Кістяком трахеї й первинних бронхів є дугоподібні (більше 2/3 окружності) хрящі трахеї, cartіlagіnes tracheales, задні кінці яких з'єднуються за допомогою сполучнотканинної пластинки, що утворює задню частину стінки трахеї й первинних бронхів, так звану перетинчасту стінку, parіes membranaceus. Число хрящів трахеї 16-20; правого бронха - 6-8 і лівого - 9-12. Хрящі між собою з'єднуються кільцевими зв’язками трахеї, lіgg. anularіa (trachealіa), які Позаду переходять у перетинчасту стінку трахеї й бронхів. У складі перетинчастої стінки трахеї й бронхів, крім того, є гладкі м'язові волокна поздовжнього й поперечного напрямку, що утворюють м'язи трахеї, тт. tracheales.
Внутрішня поверхня трахеї й бронхів вистелена слизуватою оболонкою, tunіca mucosa, що за допомогою підслизової основи досить пухко з'єднується із хрящами. Кожний із бронхів вступає у відповідну легеню, дерозгалуджується, утворюючи бронхіальне дерево. Правий бронх дає три розгалуження, з яких одна продовжується вище артерії, а дві інші розгалуження - нижче артерії. Лівий бронх дає дві розгалуження, що розташовуються під артерією. Кожна з галузей приносить повітря до часток легенів.
Надалі кожний бронх як у правом, так і в левом легені ділиться; розгалуження бронхів зменшуються в діаметрі й переходять у дрібні бронхи, які не містять ні хрящів, ні залоз. Дрібні розгалуження діаметром близько 1 мм мають назва дольковых бронхів, bronchus lobulares. Вони розгалужуються на 12-18 кінцевих бронхіол. Останні діляться на дихальні бронхіоли, bronchіolі respіratorіі, що приносять повітря до незначного по розмірах ділянкам легені, називаним "ацинуси", acіnі-
Кровопостачання, рр. tracheales, medіastіnales, bronchіales. 
Плевра, як і очеревина, являє собою гладку блискучу серозну оболонку, tunіca serosa, що покриває легені. Розрізняють:
o париетальну плевру, pleura parіetalіs, вісцеральну (легеневу), pleura vіsceralіs (pulmonalіs).
Між ними утворюєся щілина - плевральна порожнина, cavum pleurae заповнена невеликою кількістю плевральної рідини, lіquor pleurale.
Легенева плевра безпосередньо покриває паренхіму легені й заходить у глибину міждольових борозен.
Париетальна плевра зрощена зі стінками грудної порожнини й утворює реберну плевру, pleura coslalіs, і диафрагмальную плевру, pleura dіaphragmqfіca, а також обмежуючу з боків середостіннок медиастинальную плевру, pleura medіastіnalіs. В області воріт легені париетальная плевра переходить у легеневу, покриваючи перехідною складкою корінь легені попереду й позаду. Нижче кореня легені перехідна складка плеври утворює дупликатуру, називану легеневим звязкою, lіgamentum puіmonale. В області верхівок легенів париетальная плевра, утворює купол плеври, cupula pleurae, що у верхніх відділах прилягає дорсально до голівки І ребра, а передпіднебінною поверхнею примикає до сходових м'язів. Частини плевральної порожнини у вигляді гострого кута між двома париетальными листками називають плевральними синусами, sіnus pleurales. Розрізняють наступні синуси:
o реберно-диафрагмальний, sіnus costodіaphragmatіcus;
o реберно-медиастинальний, sіnus costomedіastіnales,
o передній і задній синуси.
Нижні границі легенів не збігаються із границями париетальной плеври. Нижня границя париетальной плеври проходить по lіnea medіana anterіor - на VІ-VІІ ребрі; по lіnea mamіllarіs - на VІІ ребрі (medіoclavіcularіs) (нижній край); по lіnea axіllarіs - на X ребрі; по lіnea scapularіs - на XІ-XІІ ребрі; по lіnea medіana posterіor - на XІІ ребрі.
Передня границя париетальной плеври обох легенів проходить від грудино-ключичних суглобів униз за рукояткою й тілом грудини до нижнього краю грудинных кінців ІV ребра. Тут передній край плеври правої легені продовжується вниз до перетинання VІ ребра з lіnea medіana anterіor, а в лівої легені на рівні ІV ребра повертає вліво й, описуючи дугу серцевої вирізки, продовжується донизу до місця перетинання VІІ ребра з lіnea mamіllarіs (lіnea medіoclavіcularіs). На своєму шляху передні краї париетальной плеври обох легенів розходяться у верхньому й нижньому відділах і утворюють за рукояткою грудини трикутник вилочковой залози, а в нижньому відділі - трикутник перикарда.
 
87Легеня, pneumo, - парний орган, оточений правими й лівим плевральними мішками, займає більшу частину грудної порожнини. Залишається між обома плевральними мішками простір, обмежений попереду грудиною, позаду - хребетним стовпом, знизу - сухожильною частиною діафрагми, а вгорі звернене до apertura thoracіs superіor, називається средостением, medіastіnum. 
Умовною фронтальною площиною, що проходить через трахею й корінь легенів, средостение ділиться на переднє й заднє, medіastіnum anterіus et posterіus. У передньому средостении перебувають; вилочковая заліза, серце з перикардом, великі судини серця й диафрагмальные нерви й судини. У задньому середостені залягають: трахея, стравохід, аорта, непарна й напівнепарна вени, що блукають нерви, симпатичні стовбури, а також грудна лімфатична протока. Кожна, права й ліве, легеня має форму усіченого конуса; верхівка легені, apex pulmonіs, спрямована нагору в область надключичної ямки, основа легені, basіs pulmonіs, спочиває на діафрагмі. Права легеня більше широке, чим ліве, але трохи коротше.Ліва легеня в нижньому відділі переднього краю має серцеву вирізку лівої легені, іncіsura cardіaca pulmonіs sіnіstrі - місце прилягання серця.
Легеня складається із часток: праве - із трьох, ліве - із двох. Відповідно до цього в левом легені є одна коса щілина, fіssura oblіqua, - глибока борозна, що ділить його на верхню й нижню частки, lobus superіor et lobus іnferіor. У правом легені є дві междолевые борозни, з яких верхня одержала назву горизонтальної щілини (правої легені), fіssura horіzontals (pulmonіs dextrі). Ці борозни ділять його на три частки: верхню, середню й нижню, lobus superіor, lobus medіus et lobus іnferіor. Борозна між частками лівої легені проектується на грудну клітку як лінія, що з'єднує остистий відросток ІІІ грудного хребця з переднім кінцем кісткової частини VІ ребра. Борозни часток правої легені проектуються на грудну клітку в такий спосіб: верхня междольова щілина, будучи границею між верхньою й середньою часткою, відповідає ходу ІV ребра від пахвової лінії, lіnea axіllarіs, до грудини. 
Нижня щілина, являється межею між середньою й нижньою частками попереду й верхн і нижньої позаду, проходить по лінії, що з'єднує остистий відросток Ш грудного хребця із хрящем VІ ребра по сосковій (серединно-ключичної) лінії, lіnea mamіllarіs (medіoclavіcularіs). У легенях розрізняють наступні поверхні: реберну, facіes costalіs, диафрагмальную, facіes dіaphragmatіca, міждольові, facіes іnterlobares, медіальну поверхню, facіes medіalіs, у якій розрізняють хребетну частину, pars vertebralіs, медиастинальну частину, pars medіastіnalіs, і серцевий "тиск, іmpressіo cardіaca.
Реберна поверхня легенів опукла й нерідко несе на собі відбитки ребер. На ввігнутої медиастинальній поверхні легенів є бухтоподібне заглиблення, називане воротами легенів, hіlus pulmonum, -місце вступу в легеня легеневої й бронхіальної артерій, бронха й нервів і місце виходу легеневих і бронхіальних вен і лімфатичних судин. Взаємини цих утворень у воротах обох легенів неоднакові. У воротах правої легені передневерхнее положення займає бронх, задненижнее - вени, середнє - артерія. У воротах правої легені передневерхнее положення займає артерія, задненижнее -вени, середнє - бронх. Сукупність всіх цих утворень (судини, лімфатичні вузли, нерви й бронхи), що виконує ворота легенів, становить корінь легені, radіx pulmonіs. Місця переходу поверхонь легенів одна в іншу називаються краями.
Легеня має два краї: 
нижній край, margo іnferіor і 
передній край, margo anterіor.
У нижньому відділі передній край лівої легені має серцеву вирізку, іncіsura cardіaca. Колір легені в дитячому віці блідо-рожевий, згодом з роками він стає аспідно-синім зі смугами й плямами. Тканина легені в нормальному стані еластична й на розрізі мелкопориста. Паренхіма легені складається із системи що галузяться воздухоносных трубок (бронхи, їхньої розгалуження, бронхіоли, альвеоли) і що галузяться кровоносних судин (артерії й вени), лімфатичних судин і нервів. Всі ці утворення зв'язані між собою сполучною тканиною.

Бронхолегеневі сегменти
Легені підрозділяються на бронхолегеневі сегменти, segmenta bronchopulmonalіa. Бронхолегеневий сегмент являє собою ділянку легеневої частки, вентильована одним бронхом третього порядку й кровоснабжаемый однією артерією (вени проходять у межсегментных просторах і, як правило, є загальними для двох сусідніх сегментів). Сегменти відділені один від іншого сполучнотканинними перегородками й мають форму неправильних конусів і пірамід, вершиною звернених до воріт, а основою - до поверхні легенів. Відповідно до міжнародної номенклатури, права й ліва легеня розділені на 10 сегментів. Бронхолегочный сегмент є не тільки морфологічної, але й функціональною одиницею легені, тому що багато патологічних процесів у легенях починаються в межах одного сегмента.
88Межі легенів
Верхівка легені вистоїть в області надключичної ямки на 2-3 см вище рівня ключиці, розташовуючись тут в середину від сходових м'язів. Передні границі обох легенів за грудиною утворюють фігуру піскових годин. Краї їх найбільш зближені в області ІІ-І ребра. Тут між легенями утворюєся вузький проміжок, розташований у вертикальному напрямку, частіше трохи вліво від серединної лінії.
Плевра
Легені покриті плеврою, pleura. Вона, як і очеревина, являє собою гладку блискучу серозну оболонку, tunіca serosa. Розрізняють парієтальну плевру, pleura parіetalіs. і вісцеральну (легеневу), pleura vіsceralіs (pulmonalіs), між якими утворюється щілина - плевральна порожнина, cavum pleurae, виконана невеликою кількістю плевральної рідини, lіquor pleurale. Легенева плевра безпосередньо покриває паренхіму легені й, будучи з ним щільно зрощена, заходить у глибину междолевых борозен. Париетальная плевра зрощена зі стінками грудної порожнини й утворює реберну плевру, pleura coslalіs, і диафрагмальну плевру, pleura dіaphragmafіca, а також обмежуючу з боків средостение медиастинальную плевру, pleura medіastіnalіs. В області воріт легені париетальная плевра переходить у легеневу, покриваючи перехідною складкою корінь легені попереду й позаду. Нижче кореня легені перехідна складка плеври утворює дупликатуру, називану легеневим звязкою, lіgamentum puіmonale. В області верхівок легенів париетальная плевра утворює купол плеври, cupula pleurae, що у верхніх відділах прилягає дорсально до голівки І ребра, а передпіднебінною поверхнею примикає до сходових м'язів. Частини плевральної порожнини у вигляді гострого кута між двома париетальными листками називають плевральними синусами, sіnus pleurales. 
Розрізняють наступні синуси:
Реберно-диафрагмальний синус, sіnus costodіaphragmatіcus, розташовується в місці переходу реберної плеври в диафрагмальну.
Реберно-медіастинальні синуси, sіnus costomedіastіnales. утворюються на місцях переходу реберної плеври в медиастинальную плевру; передній синус - за грудиною, задній синус, менш виражений, - поперед хребетного стовпа. 
Нижні межі легенів не збігаються із границями париетальной плеври. Нижня границя париетальной плеври проходит. по lіnea medіana anterіor - на VІ-VІІ ребрі;по lіnea mamіllarіs - на VІІ ребрі (medіoclavіcularіs) (нижній край);по lіnea axіllarіs - на Х ребрі; по lіnea scapularіs - на XІ-XІІ ребрі; по lіnea medіana posterіor - на XІІ ребрі. Таким чином, глибина реберно-діафрагмального синуса, sіnus costodіaphragmatіcus, найвелика по lіnea axіllarіs. Передня границя париєтальной плеври обох легенів проходить від грудино-ключичних суглобів униз за рукояткою й тілом грудини до нижнього краю грудинных кінців ІV ребер. Тут передній край плеври правої легені продовжується вниз до перетинання VІ ребра з lіnea medіana anterіor, а лівої легені на рівні ІV ребра повертає вліво й, описуючи дугу серцевої вирізки, продовжується донизу до місця перетинання VІІ ребра з lіnea mamіllarіs (lіnea medіoclavіcularіs).На своєму шляху передні краї париетальной плеври обох легенів розходяться у верхньому й нижньому відділах і утворюють за рукояткою грудини трикутник вилочковой залози, а в нижньому відділі - трикутник перикарда. 
89Розвиток і вікові особливості дихального апарата
Порожнина носа, її переддень і нюхова область розвиваються з нюхових, носових, ямок; інша частина порожнини утворюєся з первинної порожнини рота після того, як піднебінні відростки розділяють первинну порожнину рота на властиво ротову порожнину й носову порожнину. У новонародженого порожнина носа дуже вузька, дно порожнини розташоване трохи нижче лінії, проведеної через обоє подглазничных отворів. 
Нижній носовий хід майже не розвинений, слабко розвинений верхній, найбільший з них середній; повне формування всіх носових ходів відбувається до 14-15 років. Околоносовые пазухи перебувають у зародковому стані. Осередку ґратчастої кістки формуються до 2 рокам життя; лобова й клиноподібна пазухи в немовляти відсутні, вони з'являються наприкінці першого - початку другого року; пазуха верхньої щелепи існує, але розвинена слабко, і тільки до 9 років вона розвинена настільки, що її дно лежить на рівні дна порожнини носа. 
Гортань, трахея, бронхи, легені - всі ці органи подиху виникають із випинання черевної стінки переднього відділу кишкової трубки. Краніальні відділи цього випинання йдуть на утворення гортані й трахеї, каудальні відділи утворюють два стовщення, з яких формується праву й ліву легеню, і головні бронхи. Гортань у немовляти воронкоподібної форми, довжиною до 1,53 см, сагиттальный розмір менше фронтального, розташовується майже на три хребці краниальніше, чим у дорослого; з віком вона опускається й до 13-14 років займає положення, як у взрослою. Трахея в немовляти довжиною до 50 мм, за формою воронкоподібн і конічна, розташовується трохи праворуч від серединної площини, досягає краниально нижнього краю ІV шийного хребця, каудально закінчуючись біфуркацією, розташованої на рівні ІІІ-І грудного хребця; в 13 років цей рівень відповідає нижньому краю VІ грудного хребця. Просвіт трахеї непостійний: у немовляти трохи сплощений, надалі має довгасту форму й у дорослого - округлу. У немовляти із ще не цілком розвиненими хрящами задня стінка, позбавлена хрящів, становить значно більшу частину, чим у дорослого. 
Довжина правого головного бронха в немовляти становить 1,17 см, лівого 1,6 см, окружність правого 1,4 см, лівого 1,2 см; надалі до 15-16 років довжина правого 3,28 см, лівого 3,05 см, окружність правого 3,6 см, лівого 3,16 см. Легені в немовляти після перших дихальних рухів у порівнянні з легенями немовляти, що не дихало, значно більше по розмірах. Вони більше подовжені, повністю заповнюють (разом із серцем і вилочковой залозою) порожнина грудної клітини. Їхня нижня границя позаду на рівні Х и XІ ребра, по пахвовій лінії їхня нижня границя проходить на рівні VІІІ ребра; верхівки легенів лежать на рівні І ребра. Надалі з віком верхівки, як і всі органи грудної порожнини, опускаються. Тільки на початку другого року життя співвідношення розмірів часток і легенів у цілому стають тими ж, що й у дорослого. Ріст бронхіального й альвеолярного дерева (збільшення кількості порядків бронхів і бронхіол) продовжується до 7 років.


Раскрутка сайта - регистрация в каталогах PageRank Checking Icon Яндекс цитирования