Это важно.

Мы предлагаем удобный сервис для тех, кто хочет купить – продать: земельный участок, дом, квартиру, коммерческую или элитную недвижимость в Крыму. http://crimearealestat.ucoz.ru/ Перепечатка материалов разрешена только при условии прямой гиперссылки http://allmedicine.ucoz.com/

Поиск

Реклама

Statistics


Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Нас смотрят

free counters

Ссылки.

Мы предлагаем удобный сервис для тех, кто хочет купить – продать: земельный участок, дом, квартиру, коммерческую или элитную недвижимость в Крыму. http://crimearealestat.ucoz.ru/

Чат

16.Чума (pestis) Етіологія, патогенез - гостра природно-осередкова інфекційна хвороба, що викликається паличкою чуми -Yersinia pestis. Відноситься до особливо небезпечних інфекцій. На земній кулі зберігається ряд природних вогнищ, де чума постійно зустрічається у невеликого відсотка гризунів, що мешкають там. Епідемії чуми серед людей часто були обумовлені міграцією щурів, що заражаються в природних вогнищах. Від гризунів до людини мікроби передаються через бліх, які при масовій загибелі тварин міняють господаря. Крім того, можливий шлях зараження при обробці мисливцями шкур убитих заражених тварин. Принципово іншим є зараження від людини до людини, здійснюване повітряно-краплинним шляхом. Про спорадичні випадки чуми повідомляється в різних країнах, зокрема в США. 
 Етіологія, патогенез Збудник чуми стійкий і низьким температурам, добре зберігається в мокроті, але при температурі 55 °С гине протягом 10-15 мін, а при кип'яченні - практично негайноозуму (pestis) - гостра природно-осередкова інфекційна хвороба, викликувана паличкою чуми -Yersinia pestis. Ставиться до особливо небезпечних інфекцій. На земній кулі зберігається ряд природних вогнищ, де чуму постійно зустрічається в невеликого відсотка гризунів, що живуть там. Епідемії чуми серед людей часто були обумовлені міграцією пацюків, що заражаються в природних вогнищах. Від гризунів до людині мікроби передаються через бліх, які при масовій загибелі тварин міняють хазяїна. 
При укусі заражених чумними бактеріями бліх у людини на місці укусу може виникнути папула або пустула, наповнена геморагічним вмістом (шкірна форма). Потім процес розповсюджується по лімфатичних судинах без прояву лімфангита. Розмноження бактерій в макрофагах лімфатичних вузлів приводить до їх різкого збільшення, злиття і утворення конгломерату (бубонна форма). Та, що подальша генералізує інфекції, яка не є строго обов'язковою, тим більше в умовах сучасної антибактеріальної терапії, може приводити до розвитку септичної форми, що супроводжується поразкою практично всіх внутрішніх органів. Проте з епідеміологічних позицій найважливішу роль грає "відсів" інфекції в легеневу тканину з розвитком легеневої форми хвороби. З моменту розвитку чумної пневмонії хвора людина сама стає джерелом зараження, але при цьому від людини до людини вже передається легенева форма хвороби - украй небезпечна, з дуже швидкою течією.
Бубонна форма чуми характеризується появою різко хворобливих конгломератів, найчастіше пахових лімфатичних вузлів з одного боку. Інкубаційний період - 2-6 днів (рідше 1-12 днів). Протягом декількох днів розміри конгломерату збільшуються, шкіра над ним може стати гиперемірованной. Одночасно з'являється збільшення і інших груп лімфатичних узлов-вторічниє бубони. Лімфатичні вузли первинного вогнища піддаються розм'якшенню, при їх пункції отримують гнійний або геморагічний вміст, мікроскопічний аналіз якого виявляє велика кількість грамотріцательних з біполярним фарбуванням паличок. За відсутності антибактеріальної терапії нагниваючі лімфатичні вузли розкриваються. Потім відбувається поступове загоєння свищів. Тяжкість стану хворих поступово наростає до 4-5-го дня, температура може бути підвищеною, іноді відразу з'являється висока лихоманка, але спочатку стан хворих нерідко залишається в цілому задовільним. 
Цим пояснюється той факт, що хворий бубонною чумою чоловік може перелетіти з однієї частини світу в іншу, вважаючи себе здоровим. Проте у будь-який момент бубонна форма чуми може викликати ту, що генералізує процесу і перейти в повторно-септичну або повторно-легеневу форму. У цих випадках стан хворих дуже швидко стає украй важким. Симптоми інтоксикації наростають по годиннику. Температура після сильного ознобу підвищується до високих фебріпьних цифр. Наголошуються всі ознаки сепсису: м'язові болі, різка слабкість, головний біль, запаморочення, завантаженість свідомості, аж до його втрати, іноді збудження (хворий кидається в ліжку), безсоння. З розвитком пневмонії наростає ціаноз, з'являється кашель з відділенням пінявої кров'яної мокроти, що містить величезну кількість паличок чуми. Саме ця мокрота і стає джерелом заражень від людини до людини з розвитком тепер уже первинної легеневої чуми. 
Септична і легенева форми чуми протікають, як і всякий важкий сепсис, з проявами синдрому діссемінірованного внутрішньосудинного згортання: можлива поява дрібних кровоїзліяній на шкірі, можливі кровотечі з шлунково-кишкового тракту (блювота кривавими масами, мелена), виражена тахікардія, швидке і вимагаюче корекцій (допамін) падіння артеріального тиску. Аускультативно - картина двосторонньої осередкової пневмонії. Клінічна картина первинної септичної або первинної легеневої форми принципово не відрізняється від вторинних форм, але первинні форми нерідко мають коротший інкубаційний період -до декількох годин.
17.Чума Лікування Найважливішу роль в діагностиці в сучасних умовах грає епідеміологічний анамнез. Треба особливо підкреслити, що в умовах сучасної медикаментозної профілактики вірогідність захворювання персоналу, який якийсь час контактував з кашляючим хворим чумою, вельми мала. В даний час випадків первинної легеневої чуми (тобто випадків зараження від людини до людини) серед медичного персоналу не спостерігається. Встановлення точного діагнозу необхідно здійснити за допомогою бактеріологічних досліджень. Матеріалом для них є пунктат нагниваючого лімфатичного вузла, мокрота, кров хворого, відокремлюване свищів і виразок. Лабораторна діагностика здійснюється за допомогою флюоресцентної специфічної антисироватки, якою офарблюють мазання того, що віддаляється виразок, пунктата лімфатичних вузлів, культури, отриманої на кров'яному агарі.
Лікування При підозрі на чуму хворого повинен бути негайно госпіталізований в бокс інфекційного стаціонару. Проте в окремих ситуаціях може виявитися доцільнішим здійснити госпіталізацію (до встановлення точного діагнозу) в тій установі, де знаходиться хворий у момент припущення про наявність у нього чуми. Лікувальні заходи неотделіми від профілактики зараження персоналу, який повинен негайно надіти 3-слойные марлеві маски, бахіли, хустка з 2 шарів марлі, що повністю закриває волосся, і захисні окуляри для попередження попадання бризок мокроти на слизисту оболонку очей. При нагоді персонал надягає протичумний костюм.Вtcm персонал, що контактував з хворим, залишається для подальшого надання йому допомозі. Спеціальний медичний пост ізолює відсік, де знаходиться хворий персонал, що лікує його, від контакту з іншими людьми. До ізольованого відсіку повинні увійти туалет і процедурний кабінет. Важ персонал негайно отримує профілактичне лікування антибіотиками, яке продовжується всі дні, які він проводить в ізоляторі.
При бубонній формі чуми хворому вводять в/м стрептоміцин 3-4 рази на добу (добова доза по 3 г), тетрациклінові антибіотики (віброміцин, морфоциклін) в/в по А- 6 г/сут. При інтоксикації в/у вводять сольові розчини, гемодез. Падіння артеріального тиску при бубонній формі само по собі повинно розцінюватися як ознака тієї, що генералізує процесу, ознака сепсису; при цьому виникає необхідність проведення реанімаційних заходів, введення допаміна, встановлення постійного катетера. При легеневій і септичній формах чуми дозу стрептоміцину збільшують до 4-5 г/сут, а тетрацикліну -до 6 р. При формах, резистентних до стрептоміцину, можна вводити левоміцетину сукцинатдо 6- 8 г в/в. При поліпшенні стану дози антибіотиків зменшують: стрептоміцину -до 2 г/сут до нормалізації температури, але в течію не менше 3 днів, тетрацикліну -до 2 г/сут щодня всередину, левоміцетину - до 3 г/сут, сумарно 20- 25 р. З великим успіхом використовується в лікуванні чуми і бісептол.
При легеневій, септичній формі, розвитку геморрагії негайно приступають до купірування синдрому діссемінірованного внутрішньосудинного згортання: проводять плазмаферез (переривистий плазмаферез в пластікатних мішках може бути здійснений на будь-якій центрифузі із спеціальним або повітряним охолоджуванням при ємкості її стаканів 0,5 л і більш) в об'ємі плазми 1-, що видаляється, 1,5 л при заміщенні гаким же кількістю свіжозамороженої плазми. За наявності геморагічного синдрому щодобові введення свіжозамороженої плазми не повинні бути менше 2 л. До купірованая щонайгостріших проявів сепсису плазмаферез проводять щодня. Зникнення ознак геморагічного синдрому, стабілізація артеріального тиску зазвичай при сепсисі є підставами для припинення сеансів плазмаферезу. 
18. Єрсиніоз. Епідеміологія Важливою умовою підтримання епізоотичного процесу є здатність єрсиній до сапрофітного існування, що можна пояснити їх психрофільністю і високою стійкістю у зовнішньому середовищі. Єрсинії не тільки зберігаються довго, а й розмножуються в холодильних камерах і в складських приміщеннях. Людина заражується найчастіше при вживанні інфікованих харчових продуктів (овочів, коренеплодів, фруктів, молока, м'яса тощо), які не пройшли термічної обробки. Водний шлях зараження має другорядне значення. Єрсиніози реєструються на всіх територіях. Псевдотуберкульоз має зимово-весняну сезонність, а кишковий єрсиніоз — осінньо-зимову. Відмічається чітке зростання захворюваності в багатьох країнах. Поряд зі спорадичними захворюваннями частіше виникають спалахи єрсиніозів у сім'ях та організованих колективах.
Клініка. Інкубаційний період може тривати від 2-3 до 18 днів, при псевдотуберкульозі — 7-10 днів, при кишковому єрсиніозі — 2-3 дні.
Псевдотуберкульоз. Після короткого початкового періоду, який характеризується загальною слабкістю, ознобом, головним болем, болем у м'язах і животі, нудотою, катаральними явищами, настає період розпалу. Температура тіла протягом 2-3 днів підвищується до 38-39 °С і вище, далі має ремітуючий, інтермітуючий, неправильний, рідше постійний характер. При легкому перебігу хвороби вона може бути субфебрильною або нормальною. Гарячковий період триває від 7 днів до 3 міс, найчастіше 1-2 тиж.
На 2-4-й день хвороби на шкірі у місцях згинання (рук, з боків грудної клітки, на стегнах, гомілках) з'являється висипка (мал. 1, 2, 3). Вона дрібно-плямиста, папульозна, розеольозна або геморагічна, розташована на фоні гіперемійованої або нормальної шкіри. Висипка значно густіша в природніх складках і навколо суглобів, а на голові відсутня. Може супроводжуватись свербінням. У більшості хворих спостерігається яскрава гіперемія обличчя, шиї, долонь і стоп (симптоми “капюшона”, “рукавичок”, “шкарпеток”). Висипка зберігається до 5 днів. Після неї залишаються пігментація, пластинчасте лущення на підошвах і долонях.
Спостерігаються гіперемія і одутлість обличчя, блідість носогубного трикутника, кон'юнктивіт, склерит, нерідко жовтяниця. Часто відмічаються гіперемія і припухлість дрібних і великих суглобів, обмеження рухів у них. Слизова зіву гіперемійована, спостерігаються явища тонзиліту з підщелепним лімфаденітом. Язик вкритий білим нальотом; очищуючись до 4-5-го дня, він набирає вигляду “малинового”.
Пульс прискорений або сповільнений, тони серця приглушені. Зрідка розвивається інфекційно-токсичний міокардит. Ураження органів дихання проявляється кашлем, болем у грудях, рідко — вологими хрипами.
Хворі скаржаться на біль у животі, обумовлений розвитком термінального ілеїту, мезентеріального лімфаденіту. Може турбувати пронос. Зрідка приєднується картина гострого апендициту.
Розрізняють такі клінічні форми хвороби: генералізована, жовтянична, гостра респіраторна, артралгічна, скарлатиноподібна, абдомінальна, інтестинальна.
Псевдотуберкульоз може мати затяжний перебіг, супроводжуватись загостреннями і рецидивами, при яких частіше виявляються симптоми термінального ілеїту і мезаденіту, поліартриту, гепатиту. Поряд з висипкою, яка характерна для періоду розпалу, можуть з'явитися вузлувата еритема і уртикарна екзантема.
Для кишкового єрсиніозу в цілому характерним є важчий, ніж при псевдотуберкульозі, перебіг, однак досить часто спостерігаються легкі й стерті форми.
У більшості випадків хвороба розпочинається гостро з ознобу, головного болю, ломоти в суглобах, відчуття болю і дряпання в горлі. Можуть виникати біль у животі, нудота, блювання, пронос. Температура тіла підвищується понад 38-39 °С, рідше — субфебрильна. Гарячкова реакція ремітуючого або інтермітуючого типу, може затягуватись до 1 міс і довше.
19.Єрсиніоз. Епідеміологія. Клінічна картина Важливою умовою підтримання епізоотичного процесу є здатність єрсиній до сапрофітного існування, що можна пояснити їх психрофільністю і високою стійкістю у зовнішньому середовищі. Єрсинії не тільки зберігаються довго, а й розмножуються в холодильних камерах і в складських приміщеннях. Людина заражується найчастіше при вживанні інфікованих харчових продуктів (овочів, коренеплодів, фруктів, молока, м'яса тощо), які не пройшли термічної обробки. Водний шлях зараження має другорядне значення. Єрсиніози реєструються на всіх територіях. Псевдотуберкульоз має зимово-весняну сезонність, а кишковий єрсиніоз — осінньо-зимову. Відмічається чітке зростання захворюваності в багатьох країнах. Поряд зі спорадичними захворюваннями частіше виникають спалахи єрсиніозів у сім'ях та організованих колективах.
Клініка. Інкубаційний період може тривати від 2-3 до 18 днів, при псевдотуберкульозі — 7-10 днів, при кишковому єрсиніозі — 2-3 дні.
Псевдотуберкульоз. Після короткого початкового періоду, який характеризується загальною слабкістю, ознобом, головним болем, болем у м'язах і животі, нудотою, катаральними явищами, настає період розпалу. Температура тіла протягом 2-3 днів підвищується до 38-39 °С і вище, далі має ремітуючий, інтермітуючий, неправильний, рідше постійний характер. При легкому перебігу хвороби вона може бути субфебрильною або нормальною. Гарячковий період триває від 7 днів до 3 міс, найчастіше 1-2 тиж.
На 2-4-й день хвороби на шкірі у місцях згинання (рук, з боків грудної клітки, на стегнах, гомілках) з'являється висипка Вона дрібно-плямиста, папульозна, розеольозна або геморагічна, розташована на фоні гіперемійованої або нормальної шкіри. Висипка значно густіша в природніх складках і навколо суглобів, а на голові відсутня. Може супроводжуватись свербінням. У більшості хворих спостерігається яскрава гіперемія обличчя, шиї, долонь і стоп (симптоми “капюшона”, “рукавичок”, “шкарпеток”). Висипка зберігається до 5 днів. Після неї залишаються пігментація, пластинчасте лущення на підошвах і долонях.
Спостерігаються гіперемія і одутлість обличчя, блідість носогубного трикутника, кон'юнктивіт, склерит, нерідко жовтяниця. Часто відмічаються гіперемія і припухлість дрібних і великих суглобів, обмеження рухів у них. Слизова зіву гіперемійована, спостерігаються явища тонзиліту з підщелепним лімфаденітом. Язик вкритий білим нальотом; очищуючись до 4-5-го дня, він набирає вигляду “малинового”.
Пульс прискорений або сповільнений, тони серця приглушені. Зрідка розвивається інфекційно-токсичний міокардит. Ураження органів дихання проявляється кашлем, болем у грудях, рідко — вологими хрипами.
Хворі скаржаться на біль у животі, обумовлений розвитком термінального ілеїту, мезентеріального лімфаденіту. Може турбувати пронос. Зрідка приєднується картина гострого апендициту.
Розрізняють такі клінічні форми хвороби: генералізована, жовтянична, гостра респіраторна, артралгічна, скарлатиноподібна, абдомінальна, інтестинальна.
Псевдотуберкульоз може мати затяжний перебіг, супроводжуватись загостреннями і рецидивами, при яких частіше виявляються симптоми термінального ілеїту і мезаденіту, поліартриту, гепатиту. Поряд з висипкою, яка характерна для періоду розпалу, можуть з'явитися вузлувата еритема і уртикарна екзантема.
Для кишкового єрсиніозу в цілому характерним є важчий, ніж при псевдотуберкульозі, перебіг, однак досить часто спостерігаються легкі й стерті форми.
У більшості випадків хвороба розпочинається гостро з ознобу, головного болю, ломоти в суглобах, відчуття болю і дряпання в горлі. Можуть виникати біль у животі, нудота, блювання, пронос. Температура тіла підвищується понад 38-39 °С, рідше — субфебрильна. Гарячкова реакція ремітуючого або інтермітуючого типу, може затягуватись до 1 міс і довше.
20.Діагностка єрсиніозів
У перші дні обличчя гіперемійоване або бліде. Судини склер розширені, кон'юнктива запалена. У 1/3 хворих з'являється жовтяниця, у 1/4 — висипка на шкірі (дрібноплямиста, папульозна, розеольозна, вузлувата або геморагічна). Висипання поліморфні, частіше виникають на всьому тілі, тримаються близько тижня. Слизова зіву гіперемійована, набрякла. Може розвиватись гострий тонзиліт у поєднанні з шийним лімфаденітом.
Пульс сповільнений або прискорений, артеріальний тиск крові знижений. Тони серця ослаблені. На ЕКГ - ознаки міокардіодистрофії або навіть міокардиту. Часто виникають риніт, назофарингіт, бронхіт, рідше — вогнищева пневмонія. Язик вкритий нальотом. Живіт при пальпації болючий. У більшості хворих збільшена печінка, її край м'який, закруглений, у кожного четвертого —- спленомегалія. Біохімічне дослідження крові виявляє гипербілірубінемію, підвищену активність АлАТ, позитивні осадові проби. Зрідка виникають ознаки токсичного нефриту або пієлонефриту.
Хвороба має схильність до хвилеподібного перебігу. Період реконвалесценції без особливостей, але можливі рецидиви.
Залежно від переважання ураження тих чи інших органів можна виділити такі клінічні форми кишкового єрсиніозу: гастроентероколіт (ентероколіт), термінальний ілеїт, мезентеріальний лімфаденіт, апендицит, сепсис, гепатит, поліартрит, синдром Рейтера (поєднання увеїту, іридоцикліту з поліартритом і уретритом), нодозна еритема, гломерулонефрит, плевропневмонія, менінгоенцефаліт.
. Для розпізнавання єрсиніозів використовують у сукупності епідеміологічні, клінічні та лабораторні дані. Діагноз легше встановити при масових захворюваннях, зв'язаних спільним джерелом харчування і води. Важливо відповідним чином оцінити такі характерні прояви хвороби, як синдром інтоксикації і гарячки, катаральні явища, артралгії і міалгії, висипка, поліаденіт, гіперемія обличчя, шиї, долонь і стоп, блідий носогубний трикутник, “малиновий” язик, явища гастроентероколіту, термінального ілеїту, мезаденіту, апендициту, гепатолієнальний синдром.
У діагностиці застосовують бактеріологічні та серологічні методи. Збудника можна виділити протягом всього захворювання з калу, сечі, жовчі, харкотиння, слизової оболонки носоглотки, а також з матеріалу, отриманого під час операції. Забраний матеріал негайно висівають на середовище підрощування — стандартний фосфатно-буферний розчин (рН 7,2-7,4) або 1 % пептонну воду з 0,5 % розчином глюкози і фенолом червоним (рН 7,4-7,6). Посіви витримують протягом 2-3 тиж у холодильнику при температурі 3-4 °С, роблячи кожні 3-5 днів пересіви на середовища Ендо, Левіна з подальшим вирощуванням їх у термостаті при 25-26 °С.
Починаючи з 6-7-го дня хвороби, в сироватці крові хворого визначають специфічні антитіла в РА або РНГА з типовим штамом чи автокультурою в динаміці, краще на 1-му і 3-му тижні. Діагностичний титр 1:280 і більше. Серологічний метод приблизно в 2 рази чутливіший, ніж бактеріологічний.
При псевдотуберкульозі розроблено шкірну пробу з алергеном із збудника, її враховують через 24 год після внутрішньошкірного введення 0,1 мл алергену в ділянці передпліччя. Проба стає позитивною на 7-20-й день захворювання, позитивна реакція зберігається до 2-5 років. Інколи ставлять біологічну пробу на білих мишах або гвінейських свинках.
Аналіз крові показує нейтрофільний лейкоцитоз, паличкоядерний зсув, збільшення ШОЕ
21.Диференціальний діагноз єрсиніозів У початковий період єрсиніозів, до появи висипки, необхідно виключити ГРВІ, ангіну, харчові токсикоінфекції, токсичну диспепсію. 
ГРВІ супроводжуються вираженішими катаральними явищами, ларинготрахеїтом, бронхітом; долоні і стопи не гіперемійовані, немає висипки, селезінка не збільшена. Ангіні передує простуда, є схильність до повторних захворювань; язик вкритий густим нальотом, селезінка не збільшена. Харчові токсикоінфекції виникають внаслідок вживання недоброякісних продуктів або таких, що швидко псуються; перебіг по типу гострого гастриту і гастроентероколіту, без гепатолієнального синдрому. Для дизентерії характерні переймоподібні болі, переважно в лівій здухвинній ділянці, тенезми, можливі несправжні поклики, сигмоподібна кишка спазмована, болюча при пальпації. Кал містить велику кількість слизу, прожилки крові. Катаральні явища, ломота в суглобах і біль в горлі відсутні. Токсична диспепсія спостерігаєте ся у дітей раннього віку і супроводжується зневодненням організму. 
При абдомінальних формах інфекції необхідно виключити гострий апендицит, при якому біль в животі виникає на початку хвороби і є провідною ознакою. Позитивні симптоми подразнення очеревини, м'язи передньої черевної стінки напружені. В сумнівних випадках необхідне спостереження хірурга. Хвороба Крона має тривалий анамнез. 
Поява висипки диктує необхідність виключити скарлатину і краснуху. Треба враховувати, що у випадку скарлатини висипка з'являється вже у 1-й день захворювання, вона крапчаста, виявляється на всьому тілі, в тому числі на обличчі, на гіперемійованій шкірі, і концентрується в природних складках. Немає абдомінальних явищ. 
Запідозрити краснуху можна на підставі легкого перебігу хвороби, рівномірного розташування висипки без злиття її елементів, збільшення задньошийних і потиличних лімфовузлів. Але зміни з боку суглобів, печінки, кишок відсутні. 
Для черевного тифу характерні поступовий початок, виражені симптоми інтоксикації. Висипка з'являється пізніше, на 8-10-й день, розеольозна, нерясна. Лице бліде. Язик потовщений, метеоризм значний. В крові - лейкопенія, лімфомоноцитоз. Артралгії, блювання відсутні. Важче за клінічними даними віддиференціювати паратифи А та В. Діагноз можна підтвердити виділенням збудника з крові, сечі, калу, а також за допомогою відповідних серологічних реакцій. 
При геморагічних гарячках з нирковим синдромом висипка нерясна, частіше петехіальна, розміщена на бокових поверхнях тулуба, можливі внутрішні кровотечі, біль у попереку, позитивний симптом Пастернацького, олігурія. При зниженні температури тіла стан не тільки не поліпшується, але може й погіршитись, аж до розвитку уремічної коми. В сечі велика кількість еритроцитів, лейкоцитів, гіалінових і фібринових циліндрів. Хвороба має ендемічне поширення. 
Лептоспіроз відрізняється наявністю болю в литкових м'язах, геморагічного синдрому, розвитком ниркової недостатності. Допомагають в діагностиці дані лабораторних досліджень - підвищення залишкового азоту, сечовини, креатиніну в крові, позитивна РМА з лептоспірами, знаходження лептоспір у крові та сечі. 
При бруцельозі початок хвороби частіше поступовий. Екзантема зустрічається рідше, без лущення шкіри. Виражений гепатолієнальний синдром. Попри гарячку загальне самопочуття задовільне. В гемограмі лейкопенія з нейтропенією і лімфоцитозом. 
Вірусні гепатити відрізняються поступовим початком. Гарячка спостерігається тільки в початковий період, частіше невисока. Жовтяниця інтенсивніша і триваліша, печінка збільшена і дещо болюча. У крові лейкопенія, лімфомоноцитоз. Однак не характерна діарея, немає змін у суглобах, висипки на шкірі. 
При ревматизмі поряд з подібними симптомами визначають ендоміокардит, ураження клапанів серця, зміни на ЕКГ, кільцевидну еритему, в анамнезі - ангіни. У крові та сечі знаходять стрептококовий антиген. 
Ревматоїдний поліартрит характеризується ранковою скутістю уражених суглобів, на їх розгинальних поверхнях знаходять ревматоїдні вузлики, при тривалому перебігу розвиваються анкілози. 
Особливі труднощі виникають при диференціації псевдотуберкульозу і кишкового єрсиніозу, бо клінічна картина й епідеміологія цих хвороб дуже подібні, а збудники належать до одного роду. Клініко-епідеміологічні відмінності носять переважно кількісний характер. Тому диференціальна діагностика проводиться в умовах стаціонару із застосуванням мікробіологічних методів. 
22.Лікування єрсиніозів. Хворі на псевдотуберкульоз і кишковий єрсиніоз підлягають госпіталізації в інфекційні відділення. У випадку легкого перебігу хвороби, що частіше спостерігається при гострій респіраторній і скарлатиноподібній формах, лікування можна проводити вдома. Це не впливає на тривалість окремих симптомів і терміни одужання. 
Показана дієта № 4. З етіотропних засобів найефективніші левоміцетин або тетрациклін, гентаміцин. Препаратами вибору можуть бути цефалоридин, ампіцилін, карбеніцилін, бісептол. Курс лікування триває 2 тиж. 
При легкому перебігу псевдотуберкульозу перорально застосовують глюкозо-електролітні розчини: глюкосол, регідрон, при тяжкому - внутрішньовенно 5 % розчин глюкози, гемодез, стандартні полійонні розчини (Рінгера, трисоль, лактосоль, ацесоль). При наявності артралгій показані індометацин, ібупрофен, ацетилсаліцилова кислота. Важкий затяжний перебіг хвороби, розвиток вузлуватої еритеми, синдрому Рейтера диктують необхідність використовувати глюкокортикоїди. У випадку появи ознак перитоніту і гострого апендициту виникає необхідність оперативного втручання. За клінічними показаннями призначають десенсибілізуючі, аналгезуючі, серцево-судинні, загальнозміцнюючі засоби. 
Реконвалесцентів виписують не раніше ніж на 20-й день від початку захворювання після клінічного одужання, нормалізації біохімічних показників крові, при негативних даних бактеріологічних досліджень калу і сечі. 
Реконвалесценти підлягають диспансерному спостереженню протягом 3 міс з проведенням через 1 і 3 міс клінічного обстеження, біохімічного дослідження крові, бактеріологічного посіву калу. 
Особи, які перенесли хворобу в легкій і середньоважкій формах, звільняються від роботи на 10 днів, після важкої форми (із змінами серця, печінки, суглобів) - на термін до 30 днів. 
Профілактика та заходи в осередку. Необхідний систематичний контроль за санітарно-гігієнічним станом продовольчих складів, холодильних камер, джерел водопостачання; дотримання правил зберігання харчовик продуктів, приготування і реалізації їжі. Продукти слід зберігати в приміщеннях, які не доступні для гризунів. Особливе значення надається запобіганню інфікуванню овочів і коренеплодів (звільнення сховищ для городини від старих овочів перед завантаженням, дезінфекція і побілка стін і підлоги, підсушування на сонці тари, якісне сортування і переробка овочів і коренеплодів). У процесі тривалого зберігання овочів і фруктів їх періодично перебирають, гнилі викидають. Продукти, на яких знайдені сліди гризунів, перед вживанням підлягають термічній обробці. Систематично проводять дератизаційні заходи. 
Реконвалесценти з числа працівників харчових підприємств і прирівнюваних до них професій допускаються до роботи після триразового бактеріологічного дослідження калу з негативними результатами. 
В епідемічному осередку роблять заключну дезінфекцію. Протягом 18 днів спостерігають за особами, які були в контакті з хворим і їли ті самі продукти; проводять бактеріологічні дослідження відловлених гризунів, овочесховищ та інших продовольчих складів, харчоблоків, джерел водопостачання; здійснюють дезінфекцію і позапланову дератизацію; систематично здійснюють ветеринарний нагляд за домашніми та сільськогосподарськими тваринами з метою вилучення хворих, їх лікування або відправки на санітарний забій. Слід проводити широку роз'яснювальну роботу серед населення, радити вживати тільки термічно оброблену їжу І переварену воду. Специфічну профілактику не розроблено.


Раскрутка сайта - регистрация в каталогах PageRank Checking Icon Яндекс цитирования